Порушення свідомості

ПОРУШЕННЯ СВІДОМОСТІ

 

План

1. Психологія свідомості.

2. Розлади свідомості і їх класифікація

 1. Психологія свідомості

Свідомість – це цілісний психічний стан, що об’єднує всі інші психічні процеси: відчуття, сприйняття, мислення, емоції, разом з тим вона включає і самосвідомість тобто усвідомлення власного «Я».

Центральним ядром свіжості є знання і усвідомлення людиною самого факту знання. Нормальний стан свідомості передбачає чітке орієнтування в місці, часі, просторі, предметах, у власній особистості та інших людях.

 Ознаки порушення свідомості:

1. Відреченість хворого, затруднення або неможливість сприйняття навколишнього світу (аутизм, психопатії);

2. Дезорієнтація в місці часі, навколишній ситуації, предметах, людях. У багатьох випадках спостерігається грубе порушення орієнтації у власній особі;

3. Порушення продуктивності мислення, яке проявляється слабкістю або неможливості суджень та супроводжується порушенням мовлення;

4. Повно або часткова амнезія періоду затьмарення свідомості, тобто утруднення чи відсутність згадування подій та суб’єктивних хворобливих станів, які відбувались.

 

2. Розлади свідомості і їх класифікація

Розлади свідомості поділяють на:

- кількісні

- якісні.

До кількісних розладів свідомості належать:

  1. Зомління (запаморочення свідомості) – це раптова втрати свідомості через короткочасне малокрів’я головного мозку;
  2. Оглушений стан – більш глибокий розлад, який характеризується зниженістю збудливості нервових клітин. Властиве відреченість хворого, бідність міміки, емоцій, утруднене сприйняття зовнішніх подразників, розгубленість. Хворий сонливий, повільно і мало говорить, більше відповідає на питання. Коли його залишити в спокії переходить в сноподібний стан;
  3. 3. Обнубіляція (від лат. хмара) – найлегше порушення свідомості. Свідомість затьмарюється на кілька секунд – хвилин, ніби заволікається легкою хмаринкою, спостерігається утруднення осмисленості ситуації;
  4. Сомноленція (сонливість) – довготриваллий (кілька годин – днів) сонливий стан, подібний на легку дрімоту, при цьому орієнтація не порушена, амнезія відсутня.
  5. Сопор – глибоке оглушення, відсутня реакція на звернену мову. Хворий не відповідає на подразники (словесні, теплові та ін
    ) крім сильних больових. У відповідь на сильний больовий подразник відмічається рефлекторний рух ніг або рук.

6. Кома (коматозний стан) – повна втрата свідомості. Відсутні всі види рефлексів, в тому числі больовий. Зустрічається при важких черепно-мозкових травмах.

Якісні розлади:

Делірій (від лат. божевілля) – це галюцинаторне затьмарення свідомості, що супроводжується істиними зоровими і слуховими галюцинаціями, маренням, збудженням, високою тривогою. Відбувається порушення орієнтації в місці, просторі, часі при умові збереження орієнтації в власній особистості. Хворі обороняються, рятуються втечею, що може бути небезпечним для навколишніх людей. Делірій підсилюється в ночі, триває кілька годин, вихід з нього поступовий, зберігається часткова згадка про пережите. Зустрічається при алкоголізмі (біла гарячка), отруєннях.

Стадії

  1. мінливість настрою, говірливість, непосидючість, гіперстезія, розлади сну. Підвищений настрій періодично змінюється тривогою, очікуванням нещастя, іноді відмічається підвищена дратівливість, образливість. Напливи яскравих спогадів стосуються як недавнього так і віддаленого минулого. Спогади супроводжуються образними уявленнями про події, що минули па підвищеною говірливістю. Розлади сну виражаються в яскравих сновидіннях неприємного змісту, труднощі в засинанні, відчуття втоми після сну.
  2. парейдолії, хворі у візерунках килима, шпалер, в тріщинах в стінах бачать різноманітні фантастичні, нерухомі чи динамічні, чорно-білі чи кольорові образи. Періодично виникають недовготривалі світлі проміжки, під час яких хворий правильно оцінює оточення, у нього зникають ілюзійні розлади, зявляється усвідомлення хвороби.
  3. виникають зорові галюцінації

Онероїд (від грец. Сновидіння) – це затьмарення свідомості, яке характеризується напливом мимовільно виникаючих фантастичних картин. Це неповна подвійна орієнтація в середовищі часі та власній особистості. На відміну від делірія хворий лише глядач і не бере участі. Нерідко хворий відчуває себе історичною особою, він спокійний і спостерігає за цим ніби збоку. При

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні