Пошук альтернативної цивілізації

що повинні впроваджуватися світовою спільнотою, мають бути системними і торкатися не лише соціально-економічної сфери, але проникати значно глибше. Йдеться про необхідність трансформації смисложиттєвого базису сучасного цивілізованого життя та, взагалі, людської екзистенції як такої. Повинні бути знайдені альтернативні історичні шляхи у майбутнє, на яких можна було б сформувати принципово нові буттєві засади задля здійснення віковічної мети всіх людей доброї волі - створення вільного та справедливого життя на Землі.

         Що по окресленій вище проблемі сьогодні пропонується офіційною світовою та вітчизняною соціально-філософською думкою? Чи дійсно розглядаються якісь альтернативи щодо існуючих світових реалій? Ми бачимо, що пошук цивілізаційних альтернатив хоч і ведеться, але, як за правило, не в межах офіційно визнаної науки. Та й тут науковою спільнотою зроблені лише перші кроки. Серед провідних тем, що активно дискутуються багатьма відомими суспільствознавцями, на першому місці за своїм науково-академічним статусом знаходиться концепція сталого розвитку. Саме із впровадженням у соціально-економічну практику комплексу заходів, що сформовані на основі цієї концепції, більшість вчених та політиків зв’язують свої найоптимістичніші сподівання. Але, на наш погляд, ці сподівання можна вважати марними. Більше того, концепція сталого розвитку, взята у якості глобальної офіційної доктрини, є сьогодні небезпечною, бо не тільки спрямовує науковий пошук у хибному напрямку, а й неухильно веде до гальмування суспільного прогресу. Що то є “сталий розвиток” за своєю сутністю? То є такий розвиток, що, як планують, буде в змозі забезпечити максимальну пролонгацію ринкового капіталістичного суспільства, яке у завершеному вигляді вперше склалося на Заході і є суто західним цивілізаційним проектом

Притому, прихильниками сталого розвитку неявно визнається, що подібне суспільство не має історичної альтернативи, і тому принципи капіталістичної ринкової економіки повинно взяти за зразок для всієї планети. Але, оскільки загальне антропогенне навантаження на біосферу Землі вже зараз перевищує екологічно виправдане не менш ніж у десять разів, то зберігти темпи економічного зростання, потрібні для утримання досягнутого Заходом добробуту, не можливо без відповідного гальмування соціально-економічного розвитку країн 3-го світу. Ми впевнені, що необхідна глобальному капіталістичному ринку уніфікація людства на зразок суспільних інституцій західної техногенної цивілізації в принципі не можлива без великого (із застосуванням збройних сил) та деструктивного тиску на неєвропейські нації. А це може призвести до ще більшого загострення загальнопланетарної кризи з непрогнозованими для самих ініціаторів глобалізації наслідками. Тому ми солідарні з тими незаангажованими суспільствознавцями, хто на противагу доктрині сталого розвитку розробляють альтернативні концепції, які грунтовані на ідеях вільного трансцивілізаційного синтезу та керованої коеволюції техносфери і біосфери.

         Отже, для того, щоб продовжувати прогресивний розвиток, людству необхідно запровадити принципово новий підхід щодо організації соціального життя. Традиційні духовні цінності ("вічні цінності"), що на протязі останніх трьох тисячоліть з дивовижною наснагою напрацьовувалися у великих культурах Заходу та Сходу, виявилися нездатними подолати ірраціональну вольову спрямованість людської натури до невситимого привласнення. Сьогодні вже сама природа Землі накладає жорсткі екологічні обмеження на неконтрольовану соціокультурну експансію людства. Глобальну рівновагу між природою та суспільством порушено, внаслідок чого ризик екологічної катастрофи всесвітнього масштабу поступово зростає. Ця зверхскладна проблемна ситуація стає вирішальною для майбутньої долі людства і вимагає від сучасних поколінь наполегливої праці щодо творчої трансформації найбільш змістовних ціннісних парадигм, що були здобуті у всесвітньому культурно-історичному процесі. Вагому роль, на наш погляд, тут виграватиме філософська методологія,

1 2 3