Постмодерні риси художнього світу Й. Бродського

Говорячи про відкритість Й. Бродського культурі минулого, слід передусім відзначити його пристрасть до античної спадщини. Численні точки дотику між його художнім світом та античною традицією простежуються на всіх рівнях. Цікаво, що з античною культурою пов'язаний також один із знакових поетичних «автопортретів» митця, з якими читач зустрічається у низці його віршів. Він представляє такого собі сучасного Овідія, засланого на манівці імперії (образ якої, руйнуючи усі часові й просторові межі, вбирає у себе різні імперії минулого та сучасності, починаючи від Давньоримської і завершуючи СРСР та США).

Важливо зазначити, що, поринаючи у минулі століття і нерідко використовуючи елементи відповідної стилізації, поет відтворює сприйняття людини другої половини XX ст. , яка, озираючись назад, бачить не тільки розквіт, а й руїни цих епох.

Вже згадуваний критик і публіцист О. Геніс дає цій сконцентрованості поета на фінальному акорді епохи цілком постмодерністське пояснення: «Бродському дорогі руїни, тому що вони свідчать не лише про занепад, але й про розквіт. Тільки на виході з апогею* ми дізнаємося про те, що вища позначка вже подолана. . . Супутником історичного занепаду, видиху цивілізації є ускладненість. І це не "ускладненість, що розквітає". . . а стомлена нерозбірливість палімпсесту, надлишок сталактита, протиприродна густота мистецтва. . . »

Запозичені у класики сюжети перетворюються у Бродського па майданчик, на котрому презентується сучасна постмодерна свідомість з притаманним їй баченням світу як хаотичної, позбавленої сенсу купи уламків буття

Це властиве усій поетичній картині світу Й. Бродського. Найрізноманітніші, зовні не пов'язані між собою, ба навіть «несумісні» речі та явища духовного, повсякденного, соціального, історичного й культурного життя, події минувшини й сучасності співіснують тут в одному часі та просторі. Така картина, як влучно зауважує літератор Б. Хазанов, відбиває «дуже складне бачення людини, яка спостерігає дійсність одночасно в найрізноманітніших ракурсах, враховує або намагається враховувати асоціації словесні, культурні, фольклорні, історичні - будь-які. . . Мало хто досягав такого ефекту у віршах. Зазвичай це вважалося привілеєм прози».

З цим пов'язані і найсуттєвіші особливості поетики Й. Бродського. Зокрема - несподіване поєднання найдрібніших деталей (які змальовуються з акмеїстичною конкретністю та пластичністю) з безмежними космічними просторами і первісними природними ландшафтами. Прагнучи захопити у художнє видноколо найрізноманітніші сфери буття, поет нерідко вдається до своєрідних «каталогів», які розшаровують предмет розмови на розірвані галузі людських знань про нього, скажімо історію, біологію, географію, фізику тощо. Завдяки таким каталогам перед читачем розгортається характерна для постмодерністської літератури картина світу, зіткана з різних «текстів», котрі неможливо однозначно прочитати, скласти в певну цілісність, упорядкувати в певну ієрархію. Ця мозаїчна картина відбиває властивий постмодерній свідомості стан втрати орієнтирів. Не випадково наскрізними мотивами у ліриці Бродського є такі образи-поняття, як нуль, порожнеча, безодня, ніщо, небуття.

Похідним від постмодерністського сприйняття світу як сукупності текстів с усталене у Бродського уподібнення людини до листа, речення, частини мови, а також поетичне бачення людського життя як неповнної чесної фрази на шляху до коми», і проте слід зазначити, що на противагу настанові постмодерністів на тотальний сумнів, російський поет стверджує цінність індивідуальності. У цьому плані він виявляється близьким до французького драматурга-абсурдиста Е. Йонеско.

Зазначені особливості художнього мислення Й. Бродського зумовлюють руйнацію звичного

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні