Потенціал інтелектуальної власності

інтелектуального продукту і відтворення інтелектуального капіталу. Вона є також основою інтелектуальної економіки, яку сьогодні ще називають "економікою знань", "новою економікою", ключовим моментом при цьому є інноваційна діяльність, яка спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, винаходів та інших прав інтелектуальної власності, що зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг [3].

Використання інтелектуальної власності має досить вагому юридичну складову, яка визначає сутність, обсяг прав власника, правові основи використання та захисту прав інтелектуальної власності. Продовжуються дискусії стосовно сутності юридичного значення починаючи від визначення Проведення дослідження юридичної природи права інтелектуальної власності дозволяє встановити, що це поняття включає в себе широкий масив правових норм: авторське право, суміжні права, право промислової власності і право на нові об'єкти інтелектуальної власності. Між ними є спільне: всі базуються на факті створення результатів творчої діяльності та на глобальній ідеї на­лежності майнових прав автору, а з його волі чи за вказівкою закону - похідним власникам [4, с. 7].  Словосполучення «інтелектуальна власність» за своєю сутністю є досить абстрактним, однак вживається в низці міжнародних конвенцій, у законодавстві, в науковій літературі та в практиці багатьох країн для позначення сукупності винятко­вих прав на результати інтелектуальної і, передусім, творчої діяль­ності, а також на прирівняні до них за правовим режимом засоби індивідуалізації юридичних осіб, продукцію, роботи і послуги.

В науці не існує єдиної, науково обґрунтованої і підкріпленої практикою точки зору стосовно інтелектуальної власності. Чинне законодавство і практика оперують двома поняттями, які тривалий час та й сьогодні ототожнюються. Мова йде про «інтелектуальну власність» як результати творчої діяльності, об'єктом якої є нематеріальні предмети: ідеї, думки, образи, символи, що обов'язково втілені в матеріальну форму, і про «право інтелектуальної власності»

Таким чином, наведений аналіз наукових видань свідчить про недосконалість систематизації інтелектуальної власності і її правового регулювання та дає підстави припустити, що і в чинному законодавстві проблема класифікації об'єктів інтелектуальної власності та їх правового регулювання за сферами діяльності держави залишається досить актуальною.

Інтелектуальна власність, юридичне поняття що охоплює авторське право, винахідницьке право та інші права, що відносяться до інтелектуальної діяльності. Інтелектуальні власність - продукт будь-чиєї розумової праці, що охороняється законом. Інтелектуальна власність - у міжнародних угодах, а також у законодавстві деяких держав умовний збірний термін, що включає права, які відносяться до літературних, мистецьких і наукових здобутків, виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телевізійних передач (тобто авторські права); наукових відкриттів, винаходів та інших прав, пов'язаних з різними видами промислової власності, а також із захистом від недобросовісної конкуренції [5. с. 114].

За результатами дослідження сутності інтелектуальної власності, проведеними Р. Б. Шишкою, зроблена спроба узагальнити сутність цього поняття. Під інтелектуальною власністю, на його думку, розуміється наступне: особовий привілей, що надається творцю; промисловий привілей, що надавався як монополія на виробництво на певний час певного продукту чи технологію його виготовлення; право володіти, користуватися та розпоряджатися результатами творчої діяльності; договір із суспільством в особі держави, за яким автор передавав знання, а держава наділяла його монополією на їх використання; виключне право на носії результатів творчої діяльності; невіддільне від автора, що вклав у результат творчої діяльності частку самого себе, право на нього, а в разі порушення цього права і на відшкодування

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні