Потенціал інтелектуальної власності

яка базується на оцінюванні здатності людини до вирішення логічних задач. Проте така методика характеризує загальний рівень логічного мислення людини і не дає чіткого уявлення про її можливості вирішувати професійні задачі у виробничому процесі.

До структурного капіталу відносять бази даних, списки споживачів, персоналу компанії, а також торгові марки та організаційні структури.

Інтелектуальний капітал варто відрізняти від такого поширеного у вітчизняній науковій літературі поняття як "інтелектуальний потенціал". Інтелектуальний потенціал - це сукупність знань, умінь і творчих обдарувань індивідів, їхній освітньо-кваліфікаційний рівень, які дають змогу засвоювати набуті та творити нові знання, тобто це здебільшого можливості, якими володіє особа [8].

Зокрема, Ю. М. Канигін розглядає інтелектуальний потенціал як складову соціального інтелекту в контексті загальної соціалізації суспільства [4]. Він вважає, що під соціальним інтелектом варто розуміти здатність суспільства та його підсистем сприймати, зберігати, нагромаджувати знання, продукувати нові ідеї та використовувати їх заради прогресу. Б. А. Малицький досліджує інтелектуальний потенціал у контексті реалізації наукового потенціалу суспільства [6].

В. Куценко, В. Удовиченко, І

Опалєва, поняття "інтелектуальний потенціал" здебільшого ототожнюють з поняттями "освітній потенціал" та "людський капітал" [5]. Подібної концепції дотримується В. Орищенко, на

думку науковця, Інтелектуальний потенціал - це духовно-освітянськии стан нації, що забезпечує здатність народу до виконання актуальних суспільно-економічних завдань, створення необхідних умов всебічного розвитку молодого покоління на базі найвищих духовних цінностей нації" [7].

На нашу думку, наведені вище підходи до визначення сутності інтелектуального потенціалу зрештою допомагають краще дослідити деякі складники інтелектуального капіталу, проте вони не враховують формалізованих форм цього виду капіталу - інтелектуальних засобів виробництва, які дають змогу людині розумової праці акумулювати знання та інформацію і творити нові ідеї, або за їх допомогою отримувати прибуток. Наприклад, від інформаційно-комунікаційних технологій та об'єктів інтелектуальної власності.

Відмінність інтелектуального потенціалу та інтелектуального капіталу на рівні індивіда (розрізняти ці поняття на рівні фірми є досить складно через абстрактність категорії "інтелектуальний потенціал") можна виразніше дослідити через призму залучення їх в економіку. Так, інтелектуальний капітал -це формалізовані здібності людей, які стали об'єктами інтелектуальної власності: знання, вміння, навички, набуті людиною у процесі навчання (самонавчання), винаходи, які запатентовані або твори мистецтва і культури, на яких поширено авторське право тощо. Про інтелектуальний капітал можна сказати, що це тільки ті здібності людини, які персоніфіковані певним чином і використовуються для виробництва економічних благ. Інтелектуальний потенціал - це здібності людини взагалі, які не залежать від їх використання у виробництві, тобто вони не розглядаються в аналітичній економії як економічний ресурс. Очевидно, що інтелектуальний потенціал є значно ширшим поняттям, ніж інтелектуальний капітал.

Більшість економістів стверджують, що інтелектуальний капітал - це ефективно використаний в економічній діяльності інтелектуальний потенціал. Схематично процес перетворення інтелектуального потенціалу в інтелектуальний капітал наведено на рис. [1].

 У цьому контексті варто розглянути визначення інтелектуального капіталу у колективній праці вітчизняних науковців "Україна: інтелект нації на межі століть", які стверджують, що "інтелектуальний капітал - це інтелектуальний потенціал, який активно використовується у процесах економічного розвитку" [9]. Тим самим, якщо інтелектуальні ресурси активно використовуються у процесах економічного розвитку, то інтелектуальний потенціал трансформується в інтелектуальний капітал.

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні