Позакласний захід зарубіжної літератури
„ПРИГОРНИСЬ ДУШЕЮ ДО ВКРАЇНИ”
Літературна композиція
„Україна в творчості зарубіжних письменників”
Обладнання: вислови про Україну та її столицю Київ:
1) Ось вона, горда, як пісня,
Стоїть перед! мною незрівнянною красунею.
Дозволь надивитись на тебе, знаменита Україно. . .
Раміс Рискулов
2) Люблю, Вкраїно, я тебе, як матір син.
Ти вічно в пам'яті моїй,
В житті моїм
Нестимеш пісні чарівної весноплин.
Сармен
3) ". . . Мое сердце всегда останется привязанным к священным местам родины".
Н. Гоголь
4) "І ось нарешті я побачив. Північний Рим, татарське місто з трьомастами церквами, багатствами Лаври і Святою Софією. . . А навкруги — українське степове безмежжя. Зовсім не зайве ще хоч раз на це подивитися".
P. M. Рільке
5) "Був у чарівному місті Києві, милувався красою і величчю старовинного гнізда руського".
Максим Горький
6) "Чудовий, дивний, неймовірний. . . цей мальовничий золотоверхий Київ".
М. Лесков
Читець:
1. Моя Україна — зоря світанкова,
Пшеничні лани, голубі небеса,
її солов'їна калинова мова
Світиться, наче на сонці роса.
2. О рідна матусю, за правду і волю
Справіку моляться твої вуста.
Моя Україна народжена з болю,
Любові та віри Ісуса Христа.
3. Україна здавна приваблювала до себе митців світового письменництва. Нашій батьківщині присвячували найкращі свої рядки поети різних країн та епох
4. Українське слово. Ти частка тих, що вже давно померли, їх кров живуча, їх жага нетлінна. Це слово безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна. Закоханим ти лагідне, як мати, а недругам — як постріл із гармати.
5. А яка прекрасна українська природа! Вона зачаровує, нею захоплюєшся. І де б ти не був, пам'ятаєш її завжди. А зараз послухайте, як пише про свою рідну Україну письменник, виходець із щедрої полтавської землі — Микола Васильович Гоголь.
Читець: "Чи знаєте ви українську ніч?" (із повісті "Травнева ніч, або утоплена").
"Чи знаєте ви українську ніч? О, ви, не знаєте української ночі! Пригляньтесь до неї: з середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлось, розсунулось іще безмежніш. Горить і дише воно. Земля вся в срібному світлі, а дивне повітря віє і теплом, і прохолодою, і дише млостю, і розливає океан пахощів. Божественна ніч! Чарівлива ніч! Нерухомо, натхненно стали гаї, виповнені темрявою, і кинули велетенську тінь від себе. Тихі та спокійні ці стави; холод і морок вод їх похмуро оточений темно-зеленими стінами садів. Незаймані гущавини черешень та черемухи боязко простягли своє коріння в студені джерела і шепочуть іноді листям, немов сердячись та гніваючись, коли прекрасний зальотник — нічний вітер, закравшись, зненацька цілує їх. Увесь ландшафт спить. А вгорі все дише, все чудове, все урочисте.
А на душі й безмежно, і дивно, і рої срібних видінь зграйно виникають у її глибині. Божественна ніч! Чарівлива ніч!",
6. А які прекрасні й неозорі українські степи! Послухайте опис українського степу із повісті М. Гоголя "Тарас Бульба".
Читець:
Уривок із повісті М. Гоголя "Тарас Бульба".
"Степ що далі, то ставав прекрасніший. Тоді увесь південь, увесь той простір, що становить теперішню Новоросію, до самого Чорного моря, був зеленою, незайманою пустинею. Ніколи плуг не ходив по незмірних хвилях диких рослин. Самі тільки коні, ховаючись у них, як у лісі, толочили їх. Нічого в природі не могло бути кращого за них. Вся поверхня землі являла собою зелено-золотавий океан, по якому бризнули мільйони різних квітів. Крізь тонкі, високі стебла трави прозирали голубі,