Позакласний захід зарубіжної літератури

„ПРИГОРНИСЬ ДУШЕЮ ДО ВКРАЇНИ”

Літературна композиція 

„Україна в творчості зарубіжних письменників”

 

Обладнання: вислови про Україну та її столицю Київ:

1) Ось вона, горда, як пісня,

Стоїть перед! мною незрівнянною красунею.

Дозволь надивитись на тебе, знаменита Україно. . .

Раміс Рискулов

2) Люблю, Вкраїно, я тебе, як матір син.

Ти вічно в пам'яті моїй,

В житті моїм

Нестимеш пісні чарівної весноплин.

Сармен

3) ". . . Мое сердце всегда останется привязанным к священным местам родины".

Н. Гоголь

4) "І ось нарешті я побачив. Північний Рим, та­тарське місто з трьомастами церквами, багатствами Лаври і Святою Софією. . . А навкруги — українське сте­пове безмежжя. Зовсім не зайве ще хоч раз на це по­дивитися".

P. M. Рільке

5) "Був у чарівному місті Києві, милувався красою і величчю старовинного гнізда руського".

Максим Горький

6) "Чудовий, дивний, неймовірний. . . цей мальов­ничий золотоверхий Київ".

М. Лесков

Читець:

1. Моя Україна — зоря світанкова,

Пшеничні лани, голубі небеса,

її солов'їна калинова мова

Світиться, наче на сонці роса.

2. О рідна матусю, за правду і волю

Справіку моляться твої вуста.

Моя Україна народжена з болю,

Любові та віри Ісуса Христа.

3. Україна здавна приваблювала до себе митців світового письменництва. Нашій батьківщині присвя­чували найкращі свої рядки поети різних країн та епох

І всі вони зливаються у дзвінку пісню — пісню любові до нашої зелі.

4. Українське слово. Ти частка тих, що вже давно померли, їх кров живуча, їх жага нетлінна. Це слово безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна. Закоханим ти лагідне, як мати, а недругам — як постріл із гармати.

5. А яка прекрасна українська природа! Вона зача­ровує, нею захоплюєшся. І де б ти не був, пам'ятаєш її завжди. А зараз послухайте, як пише про свою рідну Україну письменник, виходець із щедрої полтавської землі — Микола Васильович Гоголь.

Читець: "Чи знаєте ви українську ніч?" (із повісті "Травнева ніч, або утоплена").

"Чи знаєте ви українську ніч? О, ви, не знаєте ук­раїнської ночі! Пригляньтесь до неї: з середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлось, розсунулось іще безмежніш. Горить і ди­ше воно. Земля вся в срібному світлі, а дивне повітря віє і теплом, і прохолодою, і дише млостю, і розливає океан пахощів. Божественна ніч! Чарівлива ніч! Неру­хомо, натхненно стали гаї, виповнені темрявою, і кину­ли велетенську тінь від себе. Тихі та спокійні ці стави; холод і морок вод їх похмуро оточений темно-зелени­ми стінами садів. Незаймані гущавини черешень та че­ремухи боязко простягли своє коріння в студені дже­рела і шепочуть іноді листям, немов сердячись та гніва­ючись, коли прекрасний зальотник — нічний вітер, за­кравшись, зненацька цілує їх. Увесь ландшафт спить. А вгорі все дише, все чудове, все урочисте.

А на душі й безмежно, і дивно, і рої срібних видінь зграйно виникають у її глибині. Божественна ніч! Чарівлива ніч!",

6. А які прекрасні й неозорі українські степи! По­слухайте опис українського степу із повісті М. Гоголя "Тарас Бульба".

Читець:

Уривок із повісті М. Гоголя "Тарас Бульба".

"Степ що далі, то ставав прекрасніший. Тоді увесь південь, увесь той простір, що становить теперішню Новоросію, до самого Чорного моря, був зеленою, не­займаною пустинею. Ніколи плуг не ходив по незмірних хвилях диких рослин. Самі тільки коні, хова­ючись у них, як у лісі, толочили їх. Нічого в природі не могло бути кращого за них. Вся поверхня землі являла собою зелено-золотавий океан, по якому бризнули мільйони різних квітів. Крізь тонкі, високі стебла трави прозирали голубі,