Позакласний захід зарубіжної літератури
27. Київ — то "місто, близьке до Бога". Тут Рільке відкрилася "одвічна руська сутність", насамперед пам'ятки давньої культури. А які тут церви і собори! Скільки в них старовинних фресок, ікон, коштовних реліквій! Він навіть мав намір здійснити переклад "Слова о полку Ігоревім", але не вистачило часу на вивчення історичних пам'яток.
28. Сергій Єсенін мандрував багато. Приїздив він і до України, зокрема до Харкова та Києва. Зовсім юним переклав та опублікував уривок з поеми Тараса Шевченка "Княжна". У Єсеніна є вірш, що має підзаголовок "З Тараса Шевченка", датований 1914 роком і присвячений сторіччю від дня народження великого українського поета.
29. Поезія Сергія Єсеніна добре знана й любима українським читачем. Його твори перекладали Сосю-ра, Коломієць, Упеник, Швець, Левицький, Бич та наш земляк А. М'ястківський.
30. Про свою любов до Єсеніна писав український письменник Юрій Яновський у вірші — відповіді на трагічну смерть поета.
Читець:
Збережу на пізню дорогу,
На осінні срібні дні —
Мли весняної намріяну тривогу,
Золотаві обрійні вогні.
Я люблю тебе, душевного поета,
Той мені Єсенін — синій "сон". . .
Тихо так тополя силуетиться,
І його рядки, як меду сот.
Знаю, що життя іде невпинно —
Знаю, що з весняного коріння
Треба вже стежками стугоніть.
31. Дмитро Павличко назвав Єсеніна "метеором російської поезії", і "особливо дороге нам те, — відзначає український поет, — що твори Єсеніна оспівували єдність людини з природою, нам дороге виховання людини в дусі пошани до природи, яке має так само патріотичний сенс".
32. З роками все більше розкривається перед нами єсенінська любов до отчого краю, його переживання за долю рідної природи, за збереження її краси. Про це пише Д. Павличко у вірші "У хаті Єсеніна"
Читець:
Тільки нині ми відкрили рису,
Де заліг твій невимовний біль,
Коли людство, як твою актрису,
Шарфом диму стис автомобіль.
Струп'ям нафти вкрились океани,
Трутизняним хмар'ям — небеса. . .
Лиш твоя береза рано встане,
Вмиє світ лише її роса.
Море знов зеленим листям бризне,
І поллється в душі нам блакить.
І твоїй любові до Вітчизни
Сто віків є чим на світі жить.
33. У Києві, на лівому березі Дніпра, вінчався з Анною Ахматовою видатний російський поет Микола Гумільов. Згодом Анна Ахматова так напише про цей період свого життя.
Читець:
Древний город словно вымер,
Страшен мой приезд.
Над рекой своей Владимир
Поднял черный крест.
Липы шумные и вязы
По садам темны.
Звезд иглистые алмазы
К Богу взнесены.
Путь мой, жертвенный и славный,
Здесь закончу я,
И со мной лишь ты, мне равный,
Да любовь моя.
34. "Из города Киева из логова Змиева я взял не жену, а колдунью. . . " — писав Гумільов. Ахматова в автобіографії вказує, що народилася вона в Одесі, де закінчила Фундуклеївську гімназію. Згодом дві зими навчалася в Києві на вищих жіночих курсах. Поезія Ах-матової була вколисана на українських чистих джерелах народної музики, фольклору і класики. Ахматова була знайома із кращими зразками поетичного українського слова поетів-сучасників.
35. 1924 рік. Поетичний затишок Києва, Харкова надихнули Ахматову на переклад ліричних віршів корифея української поезії І. Франка. Поетеса зуміла зберегти інтонації Франка, передати особливий настрій і тональність ліричних мініатюр українського поета.
36. Анна Ахматова побувала й на Поділлі двічі — 1896 і 1912 років. У її щоденнику занотовано: "Я все праздники провела у тети Вакар в Слободке-Шелиховской.