Позиція католицьких церков на проблеми біоетики

прийшли покаятись в тому, що штучно перервали вагітність. Саме тому першочерговим завданням Церкви є не лише проповідь прощення гріхів жінкам та іншим задіяним особам (лікарям або чоловікам), але й надання їм прощення через таїнство Покаяння. Чим швидше жінка усвідомить потребу в цьому таїнстві, тим успішнішим буде її внесок у справу зцілення травм, спричинених абортом. Так зазначається в статтях біоетичного характеру.

Жінка, яка стала носієм нового життя, повинна виношувати та оберігати його до того важливого моменту, до тих пір, коли воно (життя) не побачить новий для нього світ. Аборт не співвідноситься з самою природною суттю жінки, тому завданням католицького біоетичного вчення є застереження від таких непоправних та протиприродних дій, як штучне переривання зачатого життя.

Ще одна проблема, яка безпосередньо стосується жінки та майбутнього життя і яка надто широко обговорюється в релігійних та медичних колах - це репродуктивні технології.

Одна з настанов, яку Бог дав старозавітнім євреям звучала так: «Плодіться й розмножуйтесь», тобто, для юдея основною метою шлюбного життя є народження дітей й виховання їх у дусі іудаїзму. Християнська традиція хоча й розглядає безшлюбне життя як один з кращих способів служіння Богу, але й народження дітей сприймає як Божий дар і завжди підтримує і заохочує подружжя до відкриття нового життя. Однак не завжди молода подружня пара може зачати дитину природним способом. Проблема безпліддя існувала завжди. Вона є також однією з актуальних проблем сьогодення

Факторами впливу на чоловіче безпліддя є: алкоголь, паління, наркотики, радіація, венеричні захворювання, забруднене середовище життя і праці. У жінок до цих факторів слід додати ще й вік, контрацепцію та аборти, хірургічне втручання та погане харчування. На сьогоднішній день близько 1 млн. подружніх пар, тобто 6,8% сімей України, страждають від безпліддя. Але, разом з тим, сучасна наука пропонує таким парам інші способи зачаття дитини, як in vitro, так і in vivo. Зачаття дитини неприродним шляхом може відбуватися інтракорпоральним шляхом (коли чоловіче сімя вводиться в жіночі статеві органи) та екстракорпоральним шляхом (спосіб зачаття ембріона в пробірці, а потім перенесення його до жіночого організму). Такі технології передбачають використання як сперми чоловіка, так і донора. Крім цих технологій, досить не рідко бездітні подружжя вдаються до послуг сурогатних матерів. В цьому випадку запліднений в пробірці ембріон переноситься в матку відповідної жінки, яка й виношує дитину до повного її формування.

В своїй енцикліці Humanae Vitae («Людське життя») папа Павло VI ще в 1968 році застеріг людство від небажаних впливів щодо технологічного втручання в межі людського організму, а, особливо, відтворення людини шляхом механічного втручання, й поставив перед суспільством питання: «чи для сучасної людини, з підвищеним почуттям відповідальності, не настав час, коли передавання життя повинно регулюватися її розумом та волею, а не біологічними ритмами її організму?». Які б благородні цілі не були поставлені в такому випадку, однак завжди вони будуть мати за собою небажані наслідки. Церква закликає прогресуючу науку не втручатися в сферу того, що було задумано Богом, бо лише через взаємно об'єднавчий духовний та фізичний статевий акт подружжя зможе спроектувати повноцінне нове життя. Лише природній шлях здатний забезпечити розвиток гармонійної особистості, до такого делікатного

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні