Позиція католицьких церков на проблеми біоетики

та таємничого питання не слід застосовувати сторонню біологічну «допомогу».

Оцінюючи з моральної точки зору весь ряд репродуктивних технологій, Римо-католицька Церква не схиляється ні до однієї. Яким би шляхом не було здійснено запліднення - гомологічною чи гетерологічною інсемінацією або інтракорпаральним чи екстракорпоральним заплідненням — все одно таке штучне відбивається на гідності людської особи. Католицька мораль, захищаючи природний спосіб відтворення, не просто відстоює багатовікові традиції, а й передбачає можливі небажані наслідки. Наприклад, феномен банків ембріонів, який породив жваву дискусію навколо своєї діяльності - крім моральної сторони питання, тут постає біологічна та навіть юридична проблема. Донорство обов'язково передбачає анонімність, однак, запліднюючи різних жінок спорідненими ембріонами, виникає можливість народження однокровних братів та сестер, які нічого не будуть знати про свій кровний зв'язок. Таким чином, хоч і з невеликим відсотком, але між ними існуватиме можливість укладання шлюбу, що не тільки забороняється юридичною стороною, а й матиме великий генетичний ризик для їх майбутніх поколінь.

Явище сурогатного материнства, до якого все частіше вдаються безплідні подружні пари, також стало причиною широкої соціальної дискусії. Церква говорить навіть про долю аморальності такої діяльності, коли людське життя просто стає своєрідним актом купівлі-продажу. Трагічності цій ситуації надають випадки, коли, виносивши дитину, сурогатна мати не може розірвати з нею зв'язок і категорично відмовляється віддавати дитину, чи коли батьки-замовники відмовляються забирати дитину, яка народилась з певними вадами.

Сурогатне материнство морально неприйнятне також через те, що воно комерціалізує материнство, відкидає його духовний вимір і зводить до передавання суто біологічного життя

Сурогатне материнство породжує практично нерозв'язні етично-соціальні проблеми, тому воно заборонене в усіх європейських країнах. Зачинати чи виношувати людське життя із заздалегідь висловленим наміром його відчужити є неприпустимим — проголошує католицька мораль.

Використовуючи репродуктивні технології, як механізми, направлені на допомогу безплідним парам, католицька моральна думка застерігає їх від непродуманих складних наслідків і непередбачуваних нюансів.

Ще одним особливим питанням, яким займається біоетика та проти якого виступає морально-етичне вчення Католицької Церкви, це різні ембріональні маніпуляції (здобуття стовбурових клітин з ембріональних зародків та різні експерименти на ембріонах). Захищаючи свою діяльність, медична наука оперує аргументами вимушеного використання зародків для подальшого успішного розвитку медицини та тим, що ембріон, у якого ще не сформувалась нервова система, не можна вважати людиною. Католицька моральна думка з цього приводу завжди буде однозначною — з моменту запліднення яйцеклітини починається нове життя, яке не є ні життям матері, ні батька, а тільки нової людини з її власним розвитком. Воно ніколи не стало би людським життям, якби таким не було від початку -зазначено в «Інструкції про повагу до людського життя на його початку і гідність продовження людського роду» Священної Конгрегації у справах віровчення.

Фантастичним досягненням науки можна вважати операції з клонуванням живих організмів. Клонування — це фактично розмноження нестатевим шляхом (наприклад, партеногенез, як нестатеве запліднення в рослин та безхребетних тварин, однояйцеві близнюки, як приклад людського «природного» клонування). Однак можливість клонування людського організму різко засуджується Церквою, з огляду на те, що це передбачає відкидання Божого плану створення людини. Також це передбачає нівелювання споконвічних подружніх стосунків як взаємодарування на духовному та фізичному

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні