Права і обов'язки експерта-психолога

Права і обов'язки експерта-психолога
Закон надає експертові права, які є найважливішими юридичними гарантіями сумлінності його експертних досліджень і правдивості висновків, що даються. Проводити психологічну експертизу слід за наявності загальної підстави до її призначення, а вибір виду експертизи залежить від специфіки правової природи справи, що розглядається судом. Отже, в першу чергу потрібно знати підставу, по якій призначена психологічна експертиза, і уміти відрізняти його від підстав призначення інших видів експертиз за визначенням психічного стану особи. Але загальної законодавчо встановленої підстави виробництва судових експертиз (необхідність в спеціальних пізнаннях для роз'яснення тих, що виникають при розгляді справи питань) недостатньо. Необхідно його конкретизувати. Спираючись на наявні в психології розробки, такою підставою слід вважати наявність у суду (судді) сумнівів в здатності громадянина (суб'єкта) правильно сприймати, запам'ятовувати і відтворювати що мають значення для справи обставини. Успішна діяльність експерта-психолога залежить від забезпечення його необхідними матеріалами. З цією метою закон наділив експерта правом заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновків. Подібне клопотання експерт може (усно або письмово) заявляти як у момент оголошення ухвали про призначення експертизи, так і в ході її виробництва. Необхідно, щоб експерт вказав, які саме додаткові матеріали і для виробництва яких досліджень йому потрібні. Відповідно до ст. 82 УПК  експерт-психолог, що не отримав всіх необхідних матеріалів, у письмовій формі повідомляє особу, що призначила експертизу, про неможливість дати висновок до отримання матеріалів в повному об'ємі. Якщо вимога експерта не задовольняється, то матеріали експертизи залишаються без виконання. Експерт має право знайомитися з обставинами кримінальної справи, пов'язаними з предметом експертизи

Це обмеження цілком виправдане, бо ознайомлення експерта зі всіма без виключення матеріалами справи може сприяти упередженості його думок, породжувати тенденцію до вирішення питань не на основі ознак, що вивчаються, а шляхом оцінки наявних в справі доказів. Згідно ст. 191 УПК експерт має право вказати в своєму висновку на встановлені ним обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання. В ув'язненні можуть бути відмічені тільки ті дані, встановлення яких входить в компетенцію цього виду експертизи. Про всіх інших даних, виявлених експертом за власною ініціативою, він може повідомити в листі на ймення особа, що призначила експертизу. Питання про участь експерта в слідчих і судових діях може бути розглянуте і по клопотанню учасників процесу, і за ініціативою органу, що здійснює виробництво у справі, коли предмет відповідної дії пов'язаний з предметом або із змістом експертизи. Протіворечит закону практика самостійного збирання експертом за власною ініціативою або по вказівці органу, що призначив експертизу, додаткових матеріалів. Якщо експерт робить слідчому які-небудь зауваження, заяви або порушує клопотання, пов'язані з проведенням експертизи, то про це складається протокол. В ході допиту експерт має право викласти свої свідчення. Він має право давати висновки, свідчення, робити заяви і порушувати клопотання на рідній мові і користуватися послугами перекладача. Процесуальне положення експертів — працівників експертних установ і інших осіб, призначених експертами, однаково. Проте експерт, що не полягає в штаті експертної установи, має право на винагороду за виробництво експертизи в рамках, встановлених спеціальними інструкціями. Винагорода нештатним експертам виплачується за проведення експертизи згідно з укладеною угодою. Експерти мають право радитися між собою перед дачею висновку. Експерт, не згідний з думкою решти членів комісії, складає окремий