Право біженців в міжнародному праві

потенційні наслідки, необхідно ввести процедурні гарантії, щоб у ході екстрадиційного процесу вра­ховувалися конкретні обставини розшукуваної особи і ризики, що можуть виникнути після його чи її видачі Державі, що запитує. Це вкрай важливо у випадку з біженцем чи шукачем притулку, для якого екстрадиція може означати повернення до переслідування.

47. Вимога до запитуваної Держави включити адекватні й ефективні гарантії проти порушень ос­новних прав окремої особи у свій екстрадиційний процес все ширше відображається в національному законодавстві, що регулює екстрадицію, а також у відповідній судовій практиці. Однак процедурні пра­ва, надані розшукуваній особі в різних країнах, істотно відрізняються. 70

48. Договори про екстрадицію зазвичай не містять положень про процедури розгляду запитів про екстрадицію. Зазвичай, цю процедуру визначає національне законодавство запитуваної Держави, а та­кож органи, що відповідають за розгляд відповідності запиту про екстрадицію застосовним формаль­ним і матеріально-правовим вимогам, та/або органи, що приймають рішення про проведення чи від­мову в екстрадиції. Процедури, встановлені в національному законодавстві, відрізняються залежно від чинної правової системи. Однак у багатьох Державах екстрадиційний процес розбивається на кілька етапів і між різними органами влади, включаючи:

(і) початковий адміністративний етап, що зазвичай полягає в розгляді технічних вимог,71 й іноді також включає попередню оцінку того, чи може бути задоволений запит, після чого йде

(іі) судове визначення того, чи відповідає запит про екстрадицію матеріально-правовим умовам, викладеним у застосовному національному законодавстві та/або договорі про екстрадицію, і

(iii) остаточне виконавче рішення про задоволення чи відхиленні запиту. У більшості країн рішення компетентного судового органу про те, що юридичні вимоги до проведення екстрадиції не задово­лені, є обов'язковим для виконавчої влади, і в екстрадиції слід відмовити. Якщо суди дозволяють провести екстрадицію, то компетентний міністр зазвичай може на власний розсуд видати розшу­кувану особу, можливо, при дотриманні певних умов, чи відмовити в екстрадиції

72

49. Законодавство про екстрадицію не встановлює обов'язкових для виконання правил для етапу екстрадиційного процесу, на якому повинні розглядатися питання, пов'язані зі статусом біженця чи шукача притулку розшукуваної особи. У деяких країнах національне законодавство забороняє органам влади запитуваної Держави розглядати запит про екстрадицію визнаного біженця, поданий його чи її країною походження. 73 В інших країнах запити про екстрадицію можуть бути відхилені на початковому етапі, якщо компетентні органи вважають, що статус біженця розшукуваної особи в остаточному під­сумку перешкодить його чи її екстрадиції. Однак у цілому питання, що стосуються можливого ризику

переслідування чи іншого серйозного збитку після повернення, розглядаються на судовому та/або за­ключному виконавчому етапі процесу екстрадиції.

50. Так само, міжнародне право щодо біженців не визначає конкретну процедуру розгляду запитів про екстрадицію щодо біженця чи шукача притулку. Однак деякі процедурні наслідки процесу екс­традиції для розшукуваної особи випливають із зобов'язань щодо міжнародного захисту запитуваної Держави. У наступних розділах цієї Записки розглянуті гарантії, що мають бути включені до процесу екстрадиції для виконання запитуваною Державою цих зобов'язань, якщо розшукувана особа є біжен­цем чи шукачем притулку, а також викладена позиція УВКБ ООН щодо відповідного відношення між процедурами екстрадиції і притулку. 74

В. Екстрадиційні процедури щодо біженців

51. У справах, що включають запит