Право інтелектуальної власності
Проблема полягає в тому, що мало отримати бажані результати творчої діяльності – їх ще треба раціонально використовувати. І тут вже йдеться про права і законні інтереси авторів цих об’єктів інтелектуальної власності. Йдеться про права, без реалізації яких неможлива побудова цивілізованого суспільства.
Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності є надзвичайно важливою проблемою. Не викликає сумнівів той факт, що права, які надаються на ці об’єкти, нічого не варті, якщо відсутній їх ефективний захист в адміністративному та судовому порядку.
Недосконалість в Україні належного захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності відповідно до визнаних міжнародних норм і правил не просто хвилює міжнародну спільноту, а й може призвести до застосування відповідних санкцій з боку зарубіжних країн.
Правовласники повинні мати можливість вчиняти дії проти суб’єктів, що порушують їх права, з тим, щоб запобігти подальшим порушенням, поновити права та компенсувати збитки, заподіяні внаслідок зазначених порушень [5, C. 34]
Судами зроблено значні кроки щодо удосконалення розгляду спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності. Слід зазначити, що останнім часом у господарських судах спостерігається тенденція до значного зростання професійного рівня суддів, які розглядають справи, пов’язані з захистом прав інтелектуальної власності. Зокрема, створено спеціалізовану колегію суддів Вищого господарського суду України з розгляду спорів, пов’язаних з захистом прав інтелектуальної власності
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на судовий захист своїх прав і законних інтересів, а також право на оскарження в суді рішень органів державної влади.
Стаття 41 Закону України “Про власність” визначає об’єкти права інтелектуальної власності: це твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці.
Стаття 125 Конституції України передбачає створення в Україні спеціалізованих судів, суддями яких, згідно з нормами статті 127, можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді чинять правосуддя лише у складі колегії суддів [7, C. 16,48].
Закон України “Про судоустрій України”, який набув чинності з 1 червня 2002 року, передбачає створення в системі судів загальної юрисдикції загальних судів та спеціалізованих судів окремих судових юрисдикцій. При цьому спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані (пункти 1, 2 ст. 19).
У п. 3 статті 59 Закону визначено, що суддями спеціалізованих суддів, які мають вищу юридичну освіту, можуть бути також особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів за умови відповідності іншими зазначеними в статті 59 вимогам.
Прийняття Закону, який чітко визначає існування в Україні