Право інтелектуальної власності

Важливо відокремлювати ці права у договорі про передачу ноу-хау.

Предметом договору на придбання ноу-хау може бути надання права на використання конфіденційної інформації її отримувачем способом, обумовленим сторонами договору, з обов'язковими застереженнями, які б забороняли передачу такої інформації третім особам без згоди її власника та передбачали вжиття інших заходів, направлених на збереження її секретності. Слід зазначити, що застереження щодо передання секретної інформації третім особам виникає автоматично стосовно договорів про науково-технічну інформацію. Відносини між власниками науково-технічної інформації, її споживачами і посередниками регулюються статтею 7 Закону України "Про науково-технічну інформацію", згідно з якою "Споживач науково-технічної інформації несе відповідальність за дотримання прав власника цієї інформації. Він не має права передачі одержаної науково-технічної інформації третій особі, якщо це не обумовлено договором між власником і споживачем науково-технічної інформації".

Зважаючи на можливість об'єднання у понятті "ноу-хау" як науково-технічної, так і іншої конфіденційної інформації, таке застереження потрібно робити. Спеціальний порядок передачі права власності на інформацію законодавством України не встановлено, тому договір може бути укладений у формі договору купівлі-продажу ноу-хау.

Як уже зазначалось, поняття "ноу-хау" законодавством не визначено, особи мають право самостійно визначати, яка саме конфіденційна інформація є предметом договору. У цьому разі у пригоді стане узагальнення іноземного досвіду. Наприклад, Стандарт "Оцінка об'єктів інтелектуальної власності" Російського товариства оцінювачів (пункт 4. 4) дає досить широке визначення ноу-хау, до якого належать підтверджені документами підприємства:

- конструкторська, технологічна, проектна, економічна, юридична та інша документація, призначена для використання у виробництві і реалізації товарів і послуг;

- незапатентовані винаходи, формули, рецепти, склади, розрахунки, дослідні зразки, результати випробувань і дослідів;

- системи організації виробництва, маркетингу, управління якістю продукції і послуг, кадрами, фінансами, політикою капіталовкладень;

- виробничий досвід і навчання персоналу.

Важливою ознакою ноу-хау є те, що секрети, які передаються і можуть бути використані у виробництві, раніше ніде не видавались і не отримували захисту як промислова власність. На мою думку, предметом договору має бути конфіденційна інформація щодо знань та досвіду виробничого, фінансового та адміністративного характеру з їх докладним описом

Формою передачі ноу-хау можуть бути документація, креслення, інструкції з експлуатації обладнання та організації бізнесу, технологічні карти та схеми, інструкції щодо персоналу тощо. У цій частині предмет відповідає визначенню ноу-хау. Проте на практиці у договорах на передачу ноу-хау передбачається також надання технічних та управлінських консультацій, навчання персоналу. Такі види послуг є суміжними витратами, які пов'язані з придбанням конфіденційної інформації.

Правова охорона секретів виробництва та ноу-хау в Україні регулюється в першу чергу Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХII в редакції Закону № 1771-Ш від 01. 06. 2000 із змінами, внесеними згідно з Законом № 2188-14 від 21. 12. 2000.

Відповідно до даного Закону винахід - технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промислової придатності).

Секретний винахід це винахід, що містить інформацію, віднесену згідно із Законом України "Про державну таємницю" до державної таємниці.

Службовий винахід - винахід, створений працівником:

у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця - особи, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом), - за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>