Право на авторську винагороду

операцій.

 3. Право на авторську винагороду

Право на авторську винагороду — це основне майнове пра­во автора чи іншої особи, що має авторське право. Підставою для винагороди є факт використання твору в будь-який спосіб. Основні правові форми використання творів є, власне кажучи, виключним правом дозволяти або забороняти ті чи інші дії, визначені ст. 14 Закону і викладені вище. Найчастіше вдаються до обнародування і опублікування творів.

Конкретними юридичними фактами, що породжують у ав­тора чи іншої особи, що має авторське право, право на вина­городу, можуть бути:

а) авторський ліцензійний договір (видавничий, постано­вочний, сценарний, художнього замовлення тощо);

б) факт позадоговірного використання твору, коли за Зако­ном не вимагається згода авторів, але передбачена виплата авторської винагороди (ст. 19 Закону);

в) неправомірне використання твору.

Із наведених підстав виникнення права на авторську вина­городу випливає, що право на одержання винагороди пород­жується, як правило, лише фактом використання твору. Сам по собі факт наявності твору в об'єктивній формі права на винагороду не породжує.

Винагорода, яку одержує автор чи інша особа, що має ав­торське право, є по суті винагородою за працю, вкладену у створення твору. Вона може бути у формі заробітної плати (наприклад, штатний художник, науковий співробітник на­уково-дослідної установи) або авторського гонорару. Мож­ливе поєднання цих форм оплати.

За винятком випадків, коли за Законом допускається вико­ристання твору без, згоди автора і без виплати йому авторської винагороди (статті 15—18 Закону), винагорода має виплачу­ватися за будь-яке використання твору

Винагорода може здійснюватися у вигляді одноразового платежу (одноразова винагорода), у формі відрахувань (відсотків) за кожний про­даний примірник чи кожне використання твору або скла­датися із змішаних платежів.

Розмір і порядок обчислення авторської винагороди за створення і використання твору визначається в авторському договорі.

Кабінет Міністрів України може встановлювати мінімальні ставки авторської винагороди, які індексуються одночасно з індексацією мінімальних розмірів заробітної плати. Так, Кабі­нет Міністрів України прийняв постанову "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літе­ратури і мистецтва" від 18 листопада 1994 р. № 784. Ця по­станова затвердила мінімальні ставки авторської винагороди за публічне виконання творів, за відтворення творів шляхом звукозапису та здачу примірників звукозаписів і аудіо­візуальних творів (відеофільмів) у прокат, за відтворення творів образотворчого мистецтва, тиражування у промисло­вості творів декоративно-прикладного мистецтва та порядок їх застосування.

Об’єкти інтелектуальної власності, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, селекційні досягнення, інформація, компонування інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, комерційні найменування, торго­вельні марки, географічне походження товарів та інші результати інтелектуальної діяльності, що можуть приносити користь людям. Перераховані об'єкти уже є об'єктами правової охорони, оскільки вони визнані державою такими. Але далеко не всі результати інте­лектуальної діяльності є об'єктами права інтелектуальної власності. Останніми можуть бути лише ті результати, що одержали правову охорону.

Отже, слід відрізняти об'єкти цивільного права, об'єкти права інтелектуальної власності і результати інтелектуальної діяльності. Останнє поняття часто вживають у значенні об'єкта інтелектуаль­ної власності чи об'єкта правової охорони. Проте вище було зазна­чено, що це різні поняття.

Слід виокремити такий результат інтелектуальної діяльності як відкриття. Відкриття — це встановлення закономірностей, власти­востей і явищ матеріального світу, що є вищим науковим досягнен­ням і має велике значення для всього людства. Тому відкриття не може бути

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні