Правова охорона географічних зазначень

ЗМІСТ

Розвиток законодавства у сфері охорони географічних зазначень.

Об'єкти географічних зазначень походження товарів.

Охорона географічних зазначень і найменувань.

Література.


Розвиток законодавства у сфері охорони географічних зазначень 

Географічне зазначення – це термін, який відображає зв’язок "місце-товар" і дає змогу виробникам товарів з певного географічного району вимагати права на зазначення того, що певний товар походить із цього регіону. Географічне зазначення є широким поняттям, що стосується будь-яких виразів, які відображають географічне походження товару. Вказаний вираз вживається у відношенні до товарів, що вироблені (перероблені та / або виготовлені) у певній географічній зоні.

Поняття "географічне зазначення" охоплює, зокрема, так звані "прості зазначення" наприклад, фрази на зразок "вироблено в Україні"1. Однак особливий інтерес складають ті географічні зазначення, які визначають товар як такий, що походить з географічного району, коли дана якість, репутація або інші характеристики товару виключно або головним чином пов’язані з його географічним походженням.

У світі на сьогодні найбільшу увагу приділяють захисту географічних зазначень, що використовуються у сфері виробництва вин і міцних напоїв, виготовлення сирів, хлібобулочних виробів.

Необхідно звернути увагу на те, що на цей час міжнародна практика застосування географічних зазначень вимагає, щоб такі зазначення були розглянуті і піддані експертизі в кожній країні, де передбачається отримати таку охорону, оскільки реєстрація географічних зазначень лише в країні походження недостатня для забезпечення їх охорони

Так, географічне зазначення може користуватися охороною в певній країні, але при цьому вважатись видовою назвою або торговельною маркою в іншій.

Географічне зазначення товарів, на відміну від товарних знаків (торговельних марок), не знаходить спеціальної правової регламентації у багатьох країнах. Протягом останніх двох століть вироблено декілька підходів щодо здійснення охорони географічних зазначень на національному рівні.

У країнах "континентального права" законодавство про захист від недобросовісної конкуренції було доповнено реєстрацією географічних зазначень в окремому реєстрі.

Деякі країни, зокрема Франція, ввели для своїх географічних зазначень системи національної реєстрації. Цей підхід базується на створенні національного реєстру, який призначений для охорони і контролювання всіх географічних зазначень, які використовуються на території країни, – як вітчизняних, так і зарубіжних. Переважно ця система не передбачає реєстрації всіх географічних зазначень. Натомість цьому зазначені системи основну увагу приділяють винам і міцним спиртним напоям, залишаючи охорону інших географічних зазначень законодавству про недобросовісну конкуренцію.

У юрисдикціях "загального права", які наслідували британську правову систему, для одержання охорони географічних зазначень заходи проти недобросовісної конкуренції поєднались з реєстрацією географічних зазначень в межах законодавства про торговельні марки (у вигляді колективних або сертифікаційних знаків)2.

На цей час основними міжнародними договорами, які встановлюють норми з охорони географічних зазначень, є Паризька конвенція про охорону промислової власності, Мадридська угода стосовно припинення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень джерела товарів3, Лісабонська угода про захист зазначень місць походження виробів та їх міжнародної реєстрації4та Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Далі – Угода ТРІПС).

Особливу увагу слід звернути на

1 2 3 4 5 6 7 8 9