Правове регулювання діяльності абонентів мережі Інтернет

тим, що вся діяльність, пов'язана з передачею інформації, з передачею даних, починається або зі створення телекомунікаційної мережі, або з підключення до такої. Більш того, у правових системах багатьох держав є досить велика кількість норм, які присвячені регулюванню відносин, пов'язаних суто з телекомунікаційними мережами, у тому числі з мережею Інтернет.

Найбільш дискусійними для юридичної аудиторії виглядають твердження про те, що Інтернет -це середовище перебування або середовище діяльності людей. Такі твердження вперше з'явилися в популярних статтях, у яких описувалися чудодійні можливості Інтернету й захопленість деяких індивідуумів цими можливостями. Потім ці вирази перекочували у праці соціологів, психологів, економістів тощо. Але, якщо в названих випадках використання виразів «середовище Інтернету», «інтернет-середовище», «діяльність в інтернеті», «бізнес в інтернеті» тощо виправдується бажанням підкреслити специфіку досліджуваного явища, то в юриспруденції це призводить до досить небажаних негативних наслідків. Показовою є позиція Д. В. Грибанова, який запропонував виокремити кібернетичний (віртуальний) простір як самостійний об'єкт правового регулювання. Аналогічна точка зору висловлена А. Абдуджаліловим при визначенні права віртуального простору як правових норм, що регулюють суспільні відносини з приводу майнових і

особистих немайнових благ, що виникають, еволюціонують і припиняються винятково усередині віртуального простору Інтернет.

Предметом правового регулювання, а значить і теоретичних правових досліджень є суспільні відносини

М. И. Матузов вважає, що власне саме людське суспільство є сукупністю відносин, продуктом взаємодії людей. При цьому всі види й форми відносин, що виникають і функціонують у суспільстві між індивідами і їхніми об'єднаннями, є (на відміну від взаємозв'язків у природі) суспільними. На наш погляд, результатом реалізації суспільних відносин є забезпечення (захист) прав та інтересів індивідуумів або їхніх об'єднань, а також задоволення їхніх потреб. І перше, і друге пов'язане із суб'єктами цих відносин, до яких відносяться індивіди, малі й великі їхні групи, територіальні спільноті людей, етноси, організації, соціальні інститути, власне великі суспільства як цілісності. При цьому суспільні відносини породжуються діяльністю реальних людей і, отже, можуть бути реалізовані тільки в об'єктивному, реальному світі. Отже, не можуть у деякому гіпотетичному віртуальному середовищі (наприклад, інтернет-середовищі, кібернетичному просторі тощо) реалізовуватися якісь «суспільні відносини». Так само, не мають ніякого раціонального змісту вирази типу «діяльність в інтернеті» або «бізнес в інтернеті», як не мають раціонального змісту вирази типу «діяльність у телефонній мережі» або «бізнес у телефонній мережі», що також призначена для передачі інформації, як і мережа Інтернет. Введення подібних абстрактних понять «інтернет-середовище», «кібернетичний простір») може бути виправдано лише з погляду методологічного «підкреслення» деякої сукупності суспільних явищ при дослідженні в будь-якій науковій сфері, за винятком юридичної, у якій розглядаються суспільні правовідносини в реальному, об'єктивному світі.

Таким чином, використання термінів типу «середовище інтернету», « інтернет-середовище», «діяльність в інтернеті», «бізнес в інтернеті» при дослідженні правових проблем регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням можливостей Інтернету, є методично неправильним. Використання таких термінів, що свідчать про наявність бачення про те, що можливо ще існування деякої іншої реальності (наприклад, віртуальної), відмінної від об'єктивної, і в якій стає можлива реалізація правовідносин, призводить до виникнення шкідливих ілюзій про можливість виділення якогось особливого «інтернет-права», «електронного права» тощо.

Третє визначення відбиває сприйняття реальної дійсності, у якій багато видів діяльності, суспільних відносин реалізуються

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні