Правове регулювання діяльності абонентів мережі Інтернет
Найбільш дискусійними для юридичної аудиторії виглядають твердження про те, що Інтернет -це середовище перебування або середовище діяльності людей. Такі твердження вперше з'явилися в популярних статтях, у яких описувалися чудодійні можливості Інтернету й захопленість деяких індивідуумів цими можливостями. Потім ці вирази перекочували у праці соціологів, психологів, економістів тощо. Але, якщо в названих випадках використання виразів «середовище Інтернету», «інтернет-середовище», «діяльність в інтернеті», «бізнес в інтернеті» тощо виправдується бажанням підкреслити специфіку досліджуваного явища, то в юриспруденції це призводить до досить небажаних негативних наслідків. Показовою є позиція Д. В. Грибанова, який запропонував виокремити кібернетичний (віртуальний) простір як самостійний об'єкт правового регулювання. Аналогічна точка зору висловлена А. Абдуджаліловим при визначенні права віртуального простору як правових норм, що регулюють суспільні відносини з приводу майнових і
особистих немайнових благ, що виникають, еволюціонують і припиняються винятково усередині віртуального простору Інтернет.
Предметом правового регулювання, а значить і теоретичних правових досліджень є суспільні відносини
Таким чином, використання термінів типу «середовище інтернету», « інтернет-середовище», «діяльність в інтернеті», «бізнес в інтернеті» при дослідженні правових проблем регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням можливостей Інтернету, є методично неправильним. Використання таких термінів, що свідчать про наявність бачення про те, що можливо ще існування деякої іншої реальності (наприклад, віртуальної), відмінної від об'єктивної, і в якій стає можлива реалізація правовідносин, призводить до виникнення шкідливих ілюзій про можливість виділення якогось особливого «інтернет-права», «електронного права» тощо.
Третє визначення відбиває сприйняття реальної дійсності, у якій багато видів діяльності, суспільних відносин реалізуються