Правові питання застосування підрозділів Збройних Cил України в миротворчих операціях
Основним документом, що передбачає можливість застосування підрозділів ЗСУ у міжнародних операціях по підтримці миру, спільних навчаннях і заходах програми “Партнерство заради миру” у взаємодії з збройними силами США є угода між Урядом України та Урядом США щодо реалізації програм і проектів міжнародної допомоги у військовій сфері [12 ]. Реалізуючи національну політику в сфері національної безпеки, втілюючи положення Хартії про особливе партнерство між Україною і Організацією Північноатлантичного Договору, Україною була прийнята Державна програма співробітництва України з НАТО на 2001–2004 роки [13 ], яка є правовою основою для допуску підрозділів держав-членів союзу на територію України та участі підрозділів ЗСУ в миротворчих операціях, що проводяться під керівництвом НАТО.
Окремим питанням стоїть застосування військових в операціях по підтримці та примушенню до миру на території Співдружності Незалежних Держав. У СНД, яка користується правами регіональної організації, вже розроблено та прийнято комплекс документів, що визначають підстави застосування національних збройних сил у миротворчих операціях на території Співдружності. Їх можна поділити на дві основні групи. До першої групи можна віднести прийнятий у 1993 році Статут СНД [14 ], положення якого визначають порядок вирішення спорів і конфліктів між державами-членами Співдружності
Правові, організаційні та фінансові засади щодо участі України в міжнародних миротворчих операціях, а також порядок направлення Україною військового та цивільного персоналу визначається Законом України “Про участь України в міжнародних миротворчих операціях” [17]. Цей Закон передбачає право надавати військові підрозділи, ґрунтуючись на положеннях глави VII Статуту ООН, для участі в миротворчих місіях, що проводяться під егідою регіональних організацій, ОБСЄ. Закон обмежує форми діяльності ЗСУ в міжнародних миротворчих операціях, що проводяться під контролем Ради Безпеки ООН. Підрозділи Збройних Сил України при виконанні миротворчих місій можуть бути застосовані для врегулювання або створення умов для врегулювання міждержавних, а також внутрішніх конфліктів (незалежно від того, чи є цей конфлікт збройним, чи лише може перейти в фазу збройного протистояння) за згодою сторін конфлікту або з використанням примусових заходів за рішенням Ради Безпеки ООН, що може включати, зокрема, спостереження і контроль за дотриманням угод про припинення вогню та інших ворожих дій, роз’єднання сторін, які конфліктують, роззброєння і розформування їхніх підрозділів, виконання інженерних та