Правові засади внутрішнього ринку Європейського Союзу

Правові засади внутрішнього ринку Європейського Союзу

Поняття «спільний ринок» вживалося в усіх статутних договорах Європейського Спів­товариства, зокрема, в Договорі про заснування Європейського Співтовариства з вугілля та сталі 1951 року [7], де йшлося про необхідність у межах держав-членів Співтовариства сформува­ти спільний ринок вугілля, заліза, металобрухту та сталі шляхом знищення митних кордонів, спрощення адміністративних приписів щодо вільного обігу відповідних товарів, уведення єдиних транспортних тарифів, запроваджен­ня єдиних цін у галузі індустрії, встановлення контролю за монополіями, введення заборони дискримінацій та субвенцій, а Договір про засну­вання Європейського Співтовариства з атомної енергії від 1957 року [8], передбачав створення спільного ринку в сфері атомної енергії.

Відповідно до статті 2 Договору про створен­ня Європейського Економічного Співтовариства 1957 року [9], (далі - Договір про ЄЕС) завданням Співтовариства, через створення спільного ринку та прогресивного зближення економічної політики держав-членів, є: сприяння гармонійному роз­витку економічної діяльності; підвищення стабільності та рівня життя; встановлення більш тісних відносин між державами-членами. Для досягнення цієї мети діяльність держав-членів мала спрямовуватися на:

• скасування між ними митних зборів та кількісних обмежень при експорті та імпорті товарів, а також інших заходів еквівалентного характеру;

• встановлення спільного митного тарифу та спільної комерційної політики з третіми країнами;

• усунення між державами-членами пере­шкод для вільного руху осіб, послуг та капіталу;

• прийняття спільної політики у сфері сільського господарства та транспорту;

• зближення законодавства держав-членів з метою належного функціонування спільного ринку;

• асоціація з третіми країнами для збіль­шення обсягів торгівлі та сприяння спільному економічному та соціальному розвитку.

Сучасне уявлення про спільний ринок сфор­мувалося саме на основі приписів Договору про ЄЕС, відповідно до яких спільний ринок можна визначити як економічний простір без внутрішніх кордонів, у межах якого всі види товарів, а також особи, послуги і капітал вільно пересу­ваються за умови встановлення єдиних для всіх держав-членів правил заборони дискримінації.

Спільний ринок, створений Договором про ЄЕС у 1958 році, мав скасувати перешко­ди у торгівлі між державами-членами з метою економічного процвітання та сприяння «ближчо­му об'єднанню жителів Європи», як було перед­бачено авторами Договору про ЄЕС. Спільний ринок повинен був стати засобом для лібералізації обміну товарами та послугами між державами-членами шляхом:

• створення митного союзу (усунення мит­них зборів між державами-членами та заснуван­ня єдиного зовнішнього тарифу);

• заборони кількісних обмежень (квот) та заходів еквівалентного характеру з метою повно­го забезпечення вільного руху товарів;

• забезпечення вільного руху осіб, особли­во найманих працівників, послуг та капіталу.

Однак, ця програма не була завершена. Вико­нання поставлених завдань тривало довше, аніж це передбачалося, хоча деякі цілі було досягнуто, а саме:

• створення митного союзу (до 1 липня 1968 p.);

• скасування квот;

• вільний рух найманих працівників, що дало право громадянам будь-якої держави-члена вільно їздити до іншої держави-члена з метою отримання заробітку на таких самих умовах, як і громадяни цієї країни;

• приблизна гармонізація податків, зокре­ма, що стосується