Предмет, функції і методи логіки як науки

План

Логіка як наука.  

Основні методологічні принципи формальної логіки.  

Основні методологічні принципи діалектичної логіки.  

Соціальне призначення і функції логіки.  

Література.


Логіка як наука

Термін "логіка" походить від старогрецького слова "логос" (1оgоs), що означає одночасно "слово" (або "речення", "висловлювання") і "смисл" (або "поняття", "судження", "підстава"). В Стародавній Греції термін "логос" був одним із широковживаних філософських термінів. Вперше його запровадив (в царині філософії) Геракліт (близько 544 — близько 483 рр. до нашої ери) у значенні одвічної, сталої і загальної необхідності або закономірності світу.

Аналіз контекстів повсякденного життя, в яких вживають слово "логіка" і його похідні, засвідчує існування принаймні трьох основних його значень.

По-перше, термін "логіка" вживають у щонайширшому значенні певної закономірності виникнення, існування і розвитку якихось предметів, явищ, ситуацій. Так, юристи можуть говорити про логіку фактів, політики - про логіку подій, історики і соціологи — про логіку розвитку суспільства, економісти — про логіку еволюції економічних чинників, що можуть призвести до спаду або підйому виробництва і т. д. У цих і багатьох інших випадках слово "логіка" означає певний об'єктивний взаємозв'язок, взаємозалежність події, часу і дії людини. Тобто мова йде в цілому про так звану об'єктивну логіку

Водночас слово "логіка" використовують в дещо іншому значенні, яке специфічно пов'язують лише з феноменом людського мислення. Характерними в цьому відношенні є, наприклад, ситуації вимоги: "які аргументи підтверджують вашу думку?" Звичайно, зазначену вимогу в багатьох випадках можна стверджувати і не в такій очевидній формі. Інколи просто говоримо: "де ж логіка?" або "у ваших міркуваннях відсутня елементарна логіка". Нерідко посилаємось на "залізну логіку", або, навпаки, іронічно зауважуємо наявність "жіночої логіки" або "жіночого аргументу", маючи на увазі, перш за все, якусь недоречну думку, недоладне в цілому міркування. Очевидним є і те, що в ситуаціях повсякденного життя ми ї повсякчасно виконуємо сотні різних логічних операцій: визначаємо і класифікуємо поняття, оперуємо із судженнями, будуємо умовиводи, щось доводимо або спростовуємо і т. ін. І, взагалі, розмірковуючи, відчуваємо, що і так чи інакше (хочемо ми того чи ні) потрапляємо в "тенета необхідного, дещо примусового характеру нашого мислення. Інтуїтивно чи на практиці доходимо висновку, що "ось так" міркувати начебто можна, а "ось так" - ні, "таке-то" міркування є правильним, а "ось таке" - абсурдним. У зазначених випадках слово "логіка" використовують  для  позначення  обгрунтованості, доказовості міркувань людини. Йдеться про наявність певної закономірності у зв'язках між думками, тобто про суб'єктивну логіку або логіку мислення.

І, нарешті, в третьому значенні термін "логіка" вживають для визначення певної науки,  її найзагальнішим визначенням може бути таке: логіка — це наука, що вивчає мислення людини. Це певним чином дійсно так. Однак, мислення — це складний і багатовимірний феномен, І що   слугує предметом для досліджень багатьох наук: філософії, психології, нейрофізіології, кібернетики, мовознавства та ін.   Не  даремно  його  інколи  називають "всесвітом навколо нас". Отже,  попереднє  визначення логіки виявляється надто широким і не відображає специфіку саме логічного знання. Його необхідно обмежити, і це можна зробити таким

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні