Предмет і завдання патопсихології

План

1. Предмет патопсихології.
2. Задачі патопсихології.
3. Патопсихологія і психопатологія.
4. Місце патопсихології в системі наук.  

1. Предмет патопсихології.

Патопсихологія – галузь психологічної науки, що вивчає хворобливі зміни психіки, відхилення в розвитку психічної діяльності, закономірності змін та розпаду психіки, співставляючи їх з закономірностями розвитку нормальної психічної діяльності.

Предметом дитячої патопсихології є відхилення в розвитку психічної діяльності дитини.

За відсутності правильної психолого-педагогічної допомоги розвиток дитини, якій властиві порушення в психічній діяльності, призводить до соціальної дезадаптації. Добір адекватних прийомів коригуючого впливу, в свою чергу, можливий лише на базі вияв­лення глибинних, дійсних причин аномальної поведінки дітей. Спеціальне патопсихологічне дослідження допомагає визначити ці причини, виявити приховані для простого спостереження ознаки порушень вищих психічних функцій та особистісних утворень, визначи­ти їхні структуру та взаємозв'язок.

 2. Задачі патопсихології.

Одним із головних завдань дитячої патопсихології є одержання даних про психічний стан дитини з аномальною поведінкою; про стан її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та осо­бистості загалом

Оскільки в патопсихології вже нако­пичено достатньо даних про особливості порушень психічної діяльності при різних захворюваннях, ре­зультати обстеження допомагають поставити правиль­ний діагноз.

У роботі шкільного психолога патопсихологічне обстеження дитини необхідне для відмежування відхи­лень у поведінці, що виникли під впливом соціальної ситуації розвитку, від тих, які зумовлені порушенням психічної діяльності. Наприклад, неуважність учня на уроці, невиконання ним завдань учителя, вкрай низька успішність, що доходить до неможливості оволо­діння шкільними навичками та знаннями, можна пояснити відсутністю навчальної мотивації, знецінен­ням навчання для дитини у зв'язку з наявністю в неї інших інтересів та ціннісних орієнтацій, інших сфер самоствердження. Проте така сама картина поведінки спостерігається і при церебрастенічних станах, що ха­рактеризуються виснаженням уваги, низькою чи не­рівномірною працездатністю, інертністю психічних процесів, які часто пов'язані з порушенням аналіз} та синтезу просторових відношень, тонкої моторики. Якщо дитині властиві вказані особливості, то, незва­жаючи на її намагання заслужити звання «гарного учня», вчитель сприйматиме її як ледачу, несумлінну, байдужу до навчання.

Важливим завданням патопсихологічного обсте­ження дитини є раннє виявлення симптомів психіч­ного недорозвитку, а також викривленого, дисгармо­нійного розвитку, дебюту психічних захворювань, нев­ропатії, неврозів і т. п. Виявивши загрозливі симпто­ми, шкільний психолог повинен направити дитину на консультацію до відповідного спеціаліста для уточнен­ня діагнозу та лікування.

Специфічні завдання постають перед дитячим патопсихологом, коли він працює з підлітками. Цей ві­ковий період, що є складним етапом розвитку для всіх дітей, провокує різкі відхилення в поведінці підлітків з порушенням їхньої психічної діяльності. Це часто буває навіть за мінімальних, компенсованих (тобто непомітних при простому спостереженні) раніше по­рушеннях. Так, при деяких типах психопатій та акцентуацій характеру в підлітків виявляються ознаки соціальної дезадаптації: відмова виконувати вимоги дорослих, негативізм стосовно соціальне схвалених норм поведінки, підвищення роздратованості, кон­фліктність та ін. Такі самі, на перший погляд, прояви поведінки властиві й звичайному підлітку у взаєминах з батьками, якщо ті не хочуть змінити стиль стосунків із сином або дочкою, намагаючись утримати їх у рамках дитячої «моралі слухняності». В цьому випадку поведінка підлітка є не патологією,