Предмет, методи, завдання загальної і медичної психології

вивчення медичної психології є:

-         особистість хворої людини

-         особистість медичного працівника (в тому числі і майбутнього)

-         взаємовідносини між хворим і медичним працівником в різних умовах (при відвідуванні вдома, в амбулаторії, в клініці)

-         психологія взаємовідносин медичних працівників в процесі професійної діяльності і в побуті тощо.

Завдання медичної психології:

1)           вивчення особливостей змін психіки при соматичних і психічних захворюваннях;

2)          дослідження хвороботворних для психіки умов життя і діяльності людини;

3)          вивчення особистісних с особливостей, які запобігають захворюванню або сприяють йому.

Найважливішими питаннями медичної психології є: психотерапія, психогігієна і психопрофілактика.

Медичну психологія поділяють на:

1. – Загальну медичну психологію, яка займається вивченням особистості хворого, лікаря, середнього і молодшого медичних працівників і їх взаємовідносин.

ІІ. – Спеціальну медичну психологія, яка вивчає ті ж питання стосовно кожної конкретної медичної дисципліни:

-         хірургії

-         терапії

-         педіатрії

-         психіатрії

-         невропатології і інші.

 

3. Методи психологічного дослідження поділяють на дві групи:

І. Основні

ІІ. Допоміжні

І. Серед основних методів психологічного дослідження найважливішими є:

1 – спостереження

2 – експеримент.

1. Спостереження – метод, який полягає в цілеспрямованому, обумовленому завданням умисному сприйнятті психічних явищ та з’ясуванні їх смислу.     

Це один з найстаріших методів психологічного дослідження і зазвичай супроводжує всі інші методи дослідження

Спостереження дозволяє побачити поведінку хворого в різних ситуаціях і отримати повну уяву про хворого. Мають велике значення у випадках симуляції, особливо коли хворий не підозрює, що за ним спостерігають.

2. Експеримент – це організована дослідником взаємодія між піддослідним (чи групою піддослідних) і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії.

Види експерименту:

1)           природний – здійснюється в звичних умовах діяльності людини і побудований так, що піддослідний не підозрює про те, що його досліджують;

2)           лабораторний – здійснюється в штучних умовах, в лабораторіях.

ІІ. Допоміжні методи – методи, які доповнюють основні методи.

Найважливішим серед них є:

1 – метод клінічної бесіди

2 – тестовий метод

3 – метод вивчення продуктів психічної діяльності хворих.

1. Метод клінічної бесіди – заключається в аналізі факторів психічної діяльності людини, зібраних в процесі безпосереднього контакту лікаря з хворим.

Вимоги до клінічної бесіди:

1)    слід попередньо намітити ціль і основні питання бесіди;

2)    формуліровка питань повинна бути зрозуміла хворому;

3)    повинна бути невимушена обстановка, яка буде сприяти щирим відповідям хворого.

В процесі бесіди з хворим лікар збирає анамнестичні відомості і скарги хворого.

Анамнез (з грец. – спомин, нагадування) – це сукупність відомостей про попередній стан хворого, які збирають для встановлення діагнозу.

Головне завдання психологічного анамнезу – отримання відомостей про індивідуально-психологічні властивості особистості хворого, ставлення до хвороби, психологію хворого, наявність психологічних розладів.

 Анамнез поділяється на:

1) Анамнез хвороби:

-         коли захворіла людина;

-         коли і чому вернулась за медичною допомогою;

-         як вплинула хвороба на трудові стосунки, на працездатність, на стосунки в сім'ї, на стосунки з друзями;

-         як вплине

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні