Предмет, завдання й система юридичної психології

Виникнення й розвиток нової галузі психологічної або якої-небудь іншої науки викликаються об'єктивними причинами: з одного боку, "саморозвитком" наукового знання, з іншого боку - соціальним замовленням, тобто замовленням практики. Для одержання статусу науки галузь знання повинна мати специфічні предмет і методи дослідження, понятійний апарат, систему, структуру й завдання. При цьому предмет науки є похідним, пов'язаним з об'єктом дослідження.

Предмет науки нерозривно пов'язаний з об'єктом, вони мають схожі риси. Основна структурна відмінність предмета від об'єкта полягає в тім, що в предмет входять лише головні, найбільш істотні властивості й ознаки. Об'єкт - це виділена частина об'єктивної реальності, яку можна усвідомити як існуючу матеріально або ідеально. Предмет - це пізнавана, досліджена й досліджувана частина об'єкта.

Об'єктом психологічної науки виступає психіка як властивість високоорганізованої матерії, що є особливою формою відбиття суб'єктом об'єктивної реальності, побудови невідчужуваної картини миру, саморегуляції на цій основі поводження й діяльності.

У науці, у тому числі й у психології, спостерігається змішування об'єкта й предмета пізнання й науки, уживання цих термінів як синонімів. У певному змісті це пов'язане з буквальним перекладом терміна "об'єкт" (від лат. objectus - предмет). Представляється, що такий підхід недостатньо досконалий. Пізнавальні відносини суб'єкта до об'єкта виникають як виробничі від предметно-практичної діяльності. Об'єкт не тотожний об'єктивному миру. Останній стає об'єктом лише у зв'язку з тією роллю, що він починає грати в житті суспільства. Іншими словами, об'єктом пізнання стає лише існуюча незалежно від людини частина об'єктивної дійсності, що включається в людську діяльність, освоюється суб'єктом практично й пізнавально.

Дослідження предмета юридичної психології представляється необхідним почати із предмета обший психології. А

Н. Леонтьев у визначенні предмета психології виходив з її емпіричної основи - явища відбиття дійсності. Предметом психології, по А. Н. Леонтьеву, виступають породження, функціонування й будова психічного відбиття реальності, що опосередковує життя індивідів, або відбиття реальності в процесах діяльності індивідів. А. Р, Лурія предметом психології вважав психічну діяльність людини, її закони.

Основні підручники психології для вузів трактують предмет психології як закономірності виникнення, розвитку й прояву психіки взагалі й свідомості людини - конкретно-історичної особистості зокрема або психологічні факти, закономірності й механізми психіки. Цей ряд можна продовжувати.

При визначенні предмета загальної психології як теоретичної для всіх психологічних наук галузі відзначається багато проблем, але їхня кількість значно зростає при визначенні предмета пізнання в галузевих психологічних науках. Вони також базуються на домінуючим у психології теоріях - діяльності, спілкування відбиття, особистості або системного підходу.

Однак визначення предмета галузевих психологічних наук виниклих і розвиваються на стиках з іншими науками, неможливо без обліку предметів цих наук. Наприклад, при визначенні предмета юридичної психології необхідно враховувати й предмет юриспруденції.

Предмет юридичної психології - явище комплексне, тобто мається на увазі комплексність не тільки процесу або технології пізнання в цій сфері, але й самого предмета пізнання. Для аналізу цієї проблеми необхідно хоча б коротко розглянути існуючі в юридичній психології підходи до визначення предмета цієї науки. Адже від визначення предмета в прямої залежності перебуває весь наступний процес викладу курсу юридичної психології.

А. Р. Ратинів у перших своїх

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні