Препарати противірусної дії

Препарати противірусної дії

На вірусні захворювання припадає більша частина інфекційної патології людей. Проте кількість засобів етіотропного лікування при захворюваннях, викликаних вірусами, дуже обмежена, порівняно з арсеналом препаратів для лікування при інших інфекційних хворобах. Це зумовлено труднощами у створенні противірусних засобів. Основним є те, що репродукція вірусів тісно пов'язана з процесами синтезу в клітинах, а також те, що реплікація окремих груп вірусів має свої особливості.

Вивчення біології вірусів дало змогу з'ясувати етапи їх розвитку, на які можуть діяти противірусні засоби:

а) адсорбція вірусів на клітинах;

б) проникнення вірусів або їхніх нуклеопротеїдів у клітину;

в) вивільнення вірусного генома (депротеїнізація);

г) синтез «ранніх» вірусних білків;

д) синтез вірусних ферментів, нуклеїнових

кислот і структурних білків;

є) складання і дозрівання віріону.

Класифікація. За механізмом дії розрізняють препарати, які пригнічують:

1) адсорбцію віруса на клітині та (або) проникнення його всередину клітини (імуноглобулін);

2) вивільнення вірусного генома (мідантан, ремантадин);

3) синтез «ранніх» вірусних білків — ферментів (гуанідин);

4) синтез нуклеїнових кислот (зидовудин, ацикловір, ідоксуридин, рибавірин, відарабін та інші аналоги нуклеозидів; оксолін);

5) синтез «пізніх» вірусних білків (сак-вінавір);

6) «збирання» віріонів (метисазон);

7) препарати широкого спектра дії — інтерферони (лаферон, реаферон, інпарон-А, бетаферон та ін. ).

За призначенням при певних захворюваннях:

1. Препарати, які призначають хворим на грип (мідантан, ремантадин, інтерферон, оксолін та ін. ).

2. Препарати, що застосовують при герпетичних іфекціях (ацикловір, ідоксуридин).

3

Препарати, які призначають хворим на СНІД (азидотимідин, дицезокситимідин та ін. ).

Вивчення молекулярних механізмів реплікаційного циклу вірусів дало змогу виявити процеси синтезу, які є специфічними для вірусів, процес утворення, наприклад, вірусних ДНК- та РНК-залежних РНК-полімераз, РНК-залежної ДНК-полімерази (зворотна транскриптаза, ревертаза). Останніх двох ферментів у людини не виявлено. Крім того, встановлено, що спорідненість аналогічних ферментів вірусів та клітин до деяких сполук істотно відрізняється, що дає можливість вибірково блокувати вірусні ферменти.

Найбільше противірусних речовин знайдено серед аналогів нуклеозидів. Деякі з них є високоефективними і мають досить широкий спектр дії. В інфікованих клітинах вони під впливом вірусних ферментів перетворюються на метаболіти, які й блокують реплікацію вірусів.

Інгібітори реплікації вірусів знайдено серед інших хімічних сполук. Механізм дії деяких з них достатньо не з'ясовано.

Противірусні засоби можуть діяти також на віруси, розташовані позаклітинно (прямі вірулоциди). Поза клітинами віруси перебувають дуже обмежений час і на цій стадії вони дуже чутливі до хімічних сполук.

Для профілактики і лікування при вірусних інфекціях застосовують також інтерферон, утворення якого клітинами є природним механізмом захисту організму проти вірусів. Використовуються речовини, які здатні викликати синтез інтерферону в клітинах.

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні