Причини дитячої нервовості

Причини дитячої нервовості

План 

1. Поняття дитячої нервовості.

2. Біологічні і мікросоціальні причини дитячої нервовості.

3. Вроджені фактори, які впливають на майбутній характер дитини

 ♦ конституція

 ♦ функціональна асиметрія мозку

 ♦ вегетативна нервова система

 ♦ темперамент

4. Основні характерологічні ознаки різних темпераментів


 Нервові діти - проблема стільки ж непроста, скільки й актуальна для педагогіки. Нервовість широке поняття. До неї відносять надмірну збудливість, дратівливість, плаксивість, вразливість, порушення сну, а також невропатію і невроз. Одна дитина народжується нервовою, інша - стає такою. Якщо нервова дитина завжди важка, то важка не завжди нервова, хоча нервовість загрожує і їй.

 Дитяча нервовість обумовлена як біологічними, так і мікросоціальними причинами, а частіше всього їх поєднанням. Біологічні причини - травматичні, інфекційні, токсичні і інші шкідливі впливи при зачатті, в період вагітності і родів в перші місяці і роки життя, а також несприятливі спадкові впливи. До мікросоціальних причин відносяться переживання вагітної або жінки, яка недавно стала матір’ю, неправильне виховання і несприятливі умови життя в дитинстві. Дуже часто мікросоціальні причини настільки тісно переплетені з біологічними, що їх важко розділити.

 Доля людини в великій мірі залежить від відносно короткого періоду з моменту зачаття дитини до першого вдиху новонародженого.

 Як відомо, організм людини формується в основному в перші 3-4 місяці внутрішньоутробного розвитку. Наприклад, в період від 3 до 9 неділь формується серце

 Від 5 до 9 неділь - верхні і нижні кінцівки

 Від 8 до 12 - обличчя, очі, вуха, ніс

 Від 5 до 16 - нирки

 В перші 3-4 місяці формується нервова система. Перенесла вагітна в цей проміжок часу грип, простуду, інфекційний гепатит - можлива поява вроджених аномалій розвитку.

 На 15-му місяці внутрішньоутробного розвитку плід відчуває почастішання ритму серця у схвильованої матері. Він напружується коли мати схвильована, розслабляється, коли вона відпочиває. В 6-7 місяців плід реагує на різку зміну положення тіла матері, спокійний якщо не схвильована вагітна. Отже, якщо майбутня мати багато нервується, виникає ризик появи на світ дитини з вродженою дитячою нервовістю - невропатією. По (деяким) спостереженням, у 63,5% матерів дітей-невротиків відмічають важкі потрясіння під час вагітності.

 Сучасна психіатрія визнає суттєвий вплив генетичних факторів на формування характеру дитини. Теза про новонародженого як про білий аркуш паперу не відповідає дійсності. Генетична схильність - факт, з яким слід рахуватися у вихованні. Мати скаржиться на прийомі в лікаря: “Йому немає і року, але я не керую ним, а він мною. Він твердіший, впертіший, настирливіший, ніж я. Я впізнаю в ньому свого власного діда”.

 Це підкреслюється для того, щоб батьки своєчасно враховували спадково обумовлені особливості дитини, оскільки цілеспрямоване виховання дозволяє, як відмічав відомий радянський психіатр О. В. Кебриков, пом’якшувати, “депсихопатизувати” негативні риси характеру.

 Отже, людина індивідуальна, складна, своєрідна від народження. З появою дитини

1 2 3 4 5 6