Прийняття політичного рішення

бути внесені поправки.

В законодавчому процесі обидві палати рівноправні і якщо одна з них не приймає законопроект, він вважається відхиленим. Якщо законопроект приймають обидві палати, але в різних варіантах, то для ліквідації відмінностей створюється узгоджувальний комітет, в який кожна з палат призначає своїх представників. Робота узгоджувального комітету відбувається за зачиненими дверима, з досягнутих погоджень представники палат голосують окремо. Вироблений узгоджувальним комітетом текст законопроекту знову ставиться на голосування в кожній з палат. Він може бути тільки або прийнятий, або відхилений в цілому, поправки до нього не вносяться. Якщо на цьому етапі законопроект відхилено однією або обома палатами, він може бути знову направлений узгоджувальному комітету колишнього або нового складу. Якщо обидві палати схвалюють запропонований текст законопроекту, погоджувальний комітет припиняє існування. Схвалений ідентичний текст законопроекту підписують спікер палати представників та голова сенату.

Прийнятий конгресом законопроект надходить на підпис до президента США. Йому належить право підписати або відхилити законопроект протягом 10 днів, за винятком вихідних і святкових. У випадку незгоди президент повертає його зі своїми запереченнями до тієї палати, звідки виходив законопроект. Це право президентського вето. Конгрес може скасувати вето президента. Для цього проводиться повторне голосування по законопроекту в обох палатах, у ході якого він повинен бути схвалений більшістю у дві третини голосів, після чого він стає законопроектом без згоди президента. Якщо протягом 10 днів, коли ще триває сесія конгресу, президент не здійснить щодо законопроекту ніяких дій, то останній набуває сили закону, як і підписаний президентом.

Однак якщо наданий президенту десятиденний термін припиняється закінченням роботи конгресу і законопроект президентом не підписаний, то він не набирає сили

Це так зване "кишенькове вето" президента. Конгрес не може перемагати "кишенькове вето", так як ніякої процедури на цей випадок не передбачено. Законопроект стає законом того ж дня, коли його підписав президент або обидві палати перемогли вето. Дата, коли закон набирає силу, може бути передбачена і в самому законі.

Багатоступінчатий процес проходження законопроекту в конгресі припускає, що законопроект повинен бути схвалений на кожній стадії. Неприйняття рішення на одній з них достатньо для того, щоб його провалити. Звідси ж і можливості загальмувати проходження законопроекту, оскільки в конгресі діє принцип дисконтинцитету. Він полягає в тому, що законопроект, внесений на даній сесії конгресу, має бути розглянутий протягом роботи конгресу даного скликання; розгляд законопроекту на наступну сесію не переноситься. Єдиний виняток з цього правила - міжнародні договори, передані на розгляд сенату.

Таким чином, навіть формальній схемі прийняття рішення притаманний досить складний механізм його руху в парламенті та схвалення президентом. Відзначимо, що у президента є можливість "відбитися" від небажаного законопроекту, в усякому разі вона припускається. Тобто за керівником держави залишається можливість самостійного прийняття рішення.

Ця самостійність ще більше зростає, коли справа стосується міжнародних угод. За Конституцією США президент має право ратифікувати міжнародний договір тільки при підтримці двох третин голосів сенаторів. Однак у ХХ ст. США та рядом європейських держав широко використовуються виконавчі узгодження. Вони укладаються президентом з представниками іноземних держав і не підлягають схваленню сенатом. Але виконавчі узгодження мають таку ж силу, як і договори, тому

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні