Прийняття політичного рішення
Цілком очевидно, що сьогодні в пострадянському світі свідомість народу та й не тільки народу, а й політиків і теоретиків схильна виводити легітимність рішення з його справедливості. І хоча ідея законності все більше починає визнаватися основою демократії, легітимність - справедливість рішень - це важливий чинник їх позитивного сприйняття й виконання.
Суперечка про те, легітимність робить політичне рішення законним чи законність перетворює рішення в легітимне, - це суперечка про курку та яйце. Сама політична емпірія орієнтує на те, що суспільство з готовністю сприймає ідею законності лише через ідею легітимності, й обов'язки теоретиків та політиків полягають у використанні цього каналу для утвердження демократичних цінностей.
Законність і легітимність політичного рішення вимагають дотримання правил процесу прийняття рішення. Однак ці правила можуть свідомо порушуватися чи ігноруватись, якщо рішення непопулярне в суспільстві й повинне бути захищеним законністю. Боротьба за прийняття політичного рішення ніколи не обмежується тільки системою державної влади, не відбувається лише у формальних структурах. Різноманітність політичних інтересів сучасного суспільства створює додаткові важелі й механізми впливу на державну владу окремих політичних сил.
Вже Артур Бентлі пропонував дивитися на урядові інститути тільки як на частину дійсних сил, що спроможні впливати на політичне управління. Урядові інститути - це лише "офіційна" частина зацікавлених груп. Оскільки урядове управління - це не тільки набір інституційних структур, а й більш складний процес, то необхідно емпірично дослідити менш формальні й помітні групи та додаткові обставини, які впливають на цей процес. А. Бентлі вважав, що більшість політичних рішень формулюється не на рівні відкритого офіційного правління, а в прихованому процесі суперництва, адаптації та регулювання між