Прийняття політичного рішення

що легітимність усіх дій влади залежить від ставлення суспільства до влади, від прийняття чи неприйняття влади суспільством. Тобто влада може дотримуватися законодавчого процесу, але в очах народу вона вже втрачає легітимність. Ціла галерея діячів, урядів, парламентів, що втратили довіру суспільства чи взагалі її не мали, пронизує останні роки радянської та пострадянської епохи. Григорій Явлинський в інтерв'ю телепрограмі "Політбюро" 24 вересня 1993 року, присвяченій знаменитому указу російського президента Б. Єльцина про усунення Верховної Ради, висловив думку про абсолютну нетотожність законності й легітимності в умовах пострадянської політичної боротьби. Прикладом був названий вище незаконний указ, що сприймався більшістю росіян як легітимний, тобто справедливий, причому аналогічний відгук він викликав також у провідних політиків інших країн. При цьому законність дій Верховної Ради Росії, законність її рішень мали вигляд нелегітимності й викликали неприйняття в тих же спостерігачів. А. Батурін в інтерв'ю радіо "Свобода" 24 вересня 1993 року назвав рішення Б. Єльцина не тільки легітимним, а й законним згідно з правом "вищого значення законності". Знамените питання з народного буття на Русі завжди звучало так: "Як судити? По закону чи по-божеськи, по закону чи по справедливості?" Те саме питання зустрічаємо в анекдотах про Моллу Насреддіна, найпопулярнішу фольклорну фігуру на Кавказі, в Закавказзі та Середній Азії: "Як судити? Як суддя чи як бог?" Воно завжди вирішувалося не на користь закону, а на користь справедливості. Сама народна традиція протиставлення закону і справедливості була посилена роками комуністичної влади, де закон використовувався досить свавільно й несправедливо проти основ нормального людського буття

Цілком очевидно, що сьогодні в пострадянському світі свідомість народу та й не тільки народу, а й політиків і теоретиків схильна виводити легітимність рішення з його справедливості. І хоча ідея законності все більше починає визнаватися основою демократії, легітимність - справедливість рішень - це важливий чинник їх позитивного сприйняття й виконання.

Суперечка про те, легітимність робить політичне рішення законним чи законність перетворює рішення в легітимне, - це суперечка про курку та яйце. Сама політична емпірія орієнтує на те, що суспільство з готовністю сприймає ідею законності лише через ідею легітимності, й обов'язки теоретиків та політиків полягають у використанні цього каналу для утвердження демократичних цінностей.

Законність і легітимність політичного рішення вимагають дотримання правил процесу прийняття рішення. Однак ці правила можуть свідомо порушуватися чи ігноруватись, якщо рішення непопулярне в суспільстві й повинне бути захищеним законністю. Боротьба за прийняття політичного рішення ніколи не обмежується тільки системою державної влади, не відбувається лише у формальних структурах. Різноманітність політичних інтересів сучасного суспільства створює додаткові важелі й механізми впливу на державну владу окремих політичних сил.

Вже Артур Бентлі пропонував дивитися на урядові інститути тільки як на частину дійсних сил, що спроможні впливати на політичне управління. Урядові інститути - це лише "офіційна" частина зацікавлених груп. Оскільки урядове управління - це не тільки набір інституційних структур, а й більш складний процес, то необхідно емпірично дослідити менш формальні й помітні групи та додаткові обставини, які впливають на цей процес. А. Бентлі вважав, що більшість політичних рішень формулюється не на рівні відкритого офіційного правління, а в прихованому процесі суперництва, адаптації та регулювання між

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні