Прикметник. Синоніміка прикметників і непрямих відмінків іменників

передвіку було І так воно буде довіку. . . (Л. Українка). Для сучасної української мови такі конструкції є ненормативними.
 

Тверда та м’яка групи прикметників

За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи — тверду й м’яку.

1. Тверда група прикметників. До твердої групи належать:

а) якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ий: безла?дний, безпора?дний, безробі?тний, бідола?шний, вели?чний, весе?лий, весня?ний, відпові?дний, гірки?й, глухи?й, дові?чний, замо?жний, за?хідний, кни?жний, ко?сий, ку?ций, майсте?рний, мо?дний, молоди?й, навча?льний, нагі?рний, наро?дний, нови?й, око?личний, пито?мий, попере?чний, пото?чний, працьови?тий, прода?жний, п’ятизірко?вий, рі?дний, річни?й (цьогорі?чний, сьогорі?чний), сві?жий, семирі?чний, си?зий, сі?рий, сліпи?й, ста?рший, схі?дний, теля?чий, тогобі?чний, тото?жний, туги?й, тяму?щий, чи?стий;

б) присвійні прикметники із суфіксами -ів (після голосного та апострофа — -їв), -ин (після голосного та апострофа — -їн), які в називному відмінку однини чол. роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: Андрі?їв, ба?тьків, Га?лин, ді?дів, доччи?н, І?горів, Марі?їн, ня?нин, шевці?в;

в) усі короткі форми прикметників: варт, ви?нен, го?ден (зго?ден), гото?в, жив, здоро?в, зе?лен, ла?ден, пе?вен, по?вен, пови?нен, прав, рад, я?сен.

2

М’яка група прикметників. До м’якої групи належать:

а) відносні прикметники, що мають основу на м’який приголосний -н- і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ій: безо?дній, бу?дній, ве?рхній; весі?нній, вечі?рній, всесві?тній (кругосві?тній), горо?дній, да?вній (неда?вній), доро?жній (подоро?жній), досві?тній, доста?тній, дру?жній (але дру?жний — з иншим значенням), жи?тній, за?дній, замі?жня, кра?йній, ку?тній, лі?тній (повнолі?тній), майбу?тній, могу?тній, му?жній, незабу?тній, нові?тній, обі?дній (пообі?дній), осві?тній, осі?нній, оста?нній, пере?дній, пі?зній, поро?жній, прису?тній (відсу?тній, посу?тній), пу?тній, ра?нній, самобу?тній, само?тній (але самі?тний), сере?дній (посере?дній), спі?дній, сторо?нній, сусі?дній, ха?тній, худо?жній тощо;

б) усі прикметники на -жній, -шній, що походять від прислівників: бли?жній, вну?трішній, вчора?шній, да?вні?шній, дома?шній, за?втрашній, зо?внішній, коли?шній, око?лишній, поздо?вжній, ра?нішній, спра?вжній, сього?днішній, тепе?рішній, торі??шній, туте?шній та ин. ; також прийде?шній, сіне?шній тощо;

в) відносні прикметники з основою на : безкра?їй, довгові?їй, короткоши?їй; відносні прикметники з відтінком присвійності: бра?тній, о?рлій, а також якісний прикметник си?ній.

 Синоніміка прикметників і непрямих відмінків іменників

І. Присвійні прикметники

Присвійні прикметники означають належність предмета особі. Вони утворюються від назв осіб за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн): батьків, сестрин, Коваленків, Сергіїв, Софіїн.

В українській мові належність особі може позначатися не тільки присвійними прикметниками, а й іменниками у родовому відмінку, наприклад: братова квартира — квартира брата, Іванів "Москвич " — "Москвич" Івана, Мару сина донька — донька Марусі. Наведені словосполучення кваліфікуються як синтаксичні синоніми, але стилістично вони не рівноцінні. У науковому, офіційно-діловому, публіцистичному стилях можливі лише конструкції з родовим належності. Присвійні прикметники побутують переважно у фольклорі, розмовному та художньому мовленні, як-от: Текла річечка через батьків двір. Через батьків двір та й на поговір (нар. пісня); Сотників кінь летів у напрямі Батурина (Б. Лепкий); В кухні дружина коопера-торова кінчала останні господарські справи

1 2 3 4 5 6