Прикметники

- щонайстаріший над усіма» (Г. Квітка-Основ'яненко); «Данилові довелося лише думати про якнайскорішу реалізацію свого плану» (І. Ле).

Вищий ступінь порівняння прикметників звичайно вимагає після себе прийменників "від", "за", "над", "проти" з відповідними відмінками або сполучників "як", "ніж": «Страх - більший від переполоху» (М. Номис); «Це буде мій твір, може, кращий за ті, які ви читали» (М. Коцюбинський); «У дружбі він свої чуття гартує, у нім сильніше «наше» над «моє» (І. Муратов); «У нашім раї на землі нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим» (Т. Шевченко); «Повітря в горах - дуже прозоре, отже, й видимість тут стала набагато краща, ніж на рівнині» (О. Гончар).

Проте в поточному мовленні часом доводиться спостерігати відступи від цього правила, коли, аби утворити вищий ступінь прикметника, вдаються до прислівникової форми з родовим відмінком слова: «У зайця задні ноги довше передніх»; «Він розумніше свого брата». Ці відступи - помилкові. Треба казати: «задні ноги - довші, ніж (як або за) передні», «довші проти передніх», «розумніший за (від або проти) свого брата», «розумніший, ніж (як) його брат».  

2. Дієслова від вищого ступеня порівняння прикметників

Українська літературна мова й народне мовлення засвідчують дієслова, утворені від вищого ступеня прикметників за допомогою інфінітивного суфікса "-ти", а іноді й префікса "по-": "широкий" - "ширший" - "ширшати", "холодний" - "холодніший" - "холоднішати" - "похолоднішати"

Наведемо приклади: «Тюрма неначе ширшає» (Т. Шевченко); «Просто фізично відчуваю, як я змужнів і навіть пoрозумнішав» (Ю. Яновський); «Погіршали харчі, похолоднішало в хаті, але Пріська не звертала ні на що уваги. . . » (Л. Яновська).

Із цього слід зробити висновок, що не конче треба вживати зворотів із дієсловом "стати" або "зробитись" і відповідним прислівником (прикметником) у вищому ступені порівняння, на зразок: "стало холодніше", "він зробився розумнішим", - і там, де тільки можна, треба користуватись формою дієслова, утвореного від вищого ступеня прикметника.  

3. Особливості деяких прикметників у словосполуках

Прикметники "багатий", "хворий", "гарний", "пoганий", "високий", "бистрий" та інші вимагають після себе прийменника "на" з іменником у знахідному відмінку: «Настя така багата на слово, що я не мала коли й промовити до бабусі» (Ганна Барвінок); «Удався бідний на розкоші, та бистрий на розум» (із живих уст); «Він - змалку хворий на груди» (з живих уст); «На обличчя був препоганий» (Б. Грінченко); «На зріст височенька» (Б. Грінченко). Прикметник "заздрісний" ("завидющий") стоїть із прийменником "на" та іменником у знахідному відмінку(«заздрісний на чуже»), або з прийменником "до" й родовим відмінком іменника («заздрісний до чужого»), або без прийменника, лиш з іменником у давальному відмінку («заздрісний чужому»); прикметник "ласий" стоїть із прийменником "на" та іменником у знахідному відмінку («ласий на ковбаси») або з прийменником "до" та іменником у родовому відмінку («ласий до ковбас»).

Прикметник "свідомий: стоїть у реченнях звичайно з іменником у родовому відмінку - "свідомий чого": «Маяковський був свідомий великого значення кіно» (журнал «Мистецтво») .

Прикметники "близький", "цікавий" стоять у реченнях або з іменником у родовому відмінку, або з прийменниками "до", "на" й відповідним

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи