Прикметники

відмінком залежного іменника: близький смерті й близький до смерті, цікaвий того й цікавий на те («Зо всього знає дядько потроху, а цікавий на такі речі - страх!» - М. Коцюбинський).

Ці паралельні форми, коли прикметник вимагає після себе прийменника або виступає без нього, треба знати, особливо літераторам, коли розмір і ритм тексту потребують конденсованого вислову: "близький смерті", "цікавий знати" тощо.

Слід мати на увазі й те, що інколи в реченні відривають прикметника від іменника, до якого він належить, щоб надати фразі характеру врочистості: «У перснях вона срібних руками у стан хибкий узялася» (Марко Вовчок); «Навчив його, мов сарану, скакати і голосним лякати серце ржанням» (П. Куліш).  

4. Зауваження до низки прикметників 

 Благополучний чи щасливий?

«Фактичні результати перельоту, благополучна посадка важкої двомоторної машини в районі боліт і озер. . . - неперевершений приклад високої майстерності, доблесті», - читаємо в журналі. Виникає питання: яка потреба була вдаватися в цій фразі до старослов'янізму "благопoлучна"? Старослов'янізмами звичайно користуються тоді, коли хочуть надати фразі тону іронії або, навпаки, врочистості, але ні того, ні того нема в наведеній на початку фразі, тому тут більше підходять українські відповідники щасливий, щасний, безпечний (коли йдеться про особу): «Щасливого лову! - кивала вона головою рибалці» (М. Коцюбинський); «Нехай Бог дає тобі щасну годину» (Ганна Барвінок); «Будьте безпечні!» (Словник за редакцією А. Кримського)

Те саме можна сказати про прислівник "благополучно", який витискує з мовного вжитку прислівник "щасливо": «Усі підводи благополучно перейшли колію, пропустили зустрічний поїзд», - а тим часом у живому мовленні чуємо: «Прощавайте, щасливо доїхати!»

Таким же, без потреби, штучно занесеним у нашу повсякденну мову, є близький до прикметника "благополучний" іменник "благополуччя", що часто трапляється на сторінках періодичних і неперіодичних видань, але не чується в живому народному мовленні: «Це тільки видимість благополуччя». Якщо поминути суто стилістичні потреби, - збереження прямої мови персонажа твору, бажання надати фразі канцелярського або іронічного звучання, - не слід послугуватись цим іменником, а тим більше надуживати ним, бо маємо відомі українські відповідники: "щастя" «Де відвага, там і щастя». - Прислів'я), "добробут" («Буде на сторожі добробуту народного стояти». - П. Куліш), гаразд («Живуть собі люди в добрі та гаразді». - Словник за редакцією А. Кримського).

Виключний, винятковий, надзвичайний 

У сучасного письменника, мова творів якого справляє загалом добре враження, читаємо: «3емля в житті Ванди відігравала виключну роль», - а через сторінку знов: «І потрібно було виключного факту, щоб прихильність Ванди зламалась».

Прикметник "виключний" не тільки часто поглинає інші, більш підхожі слова, як бачимо в наведених фразах, а часом траплявся й у нашій класичній літературі: «Йому, либонь, трапились на сей раз якісь виключні вражіння» (Олена Пчілка).

У сучасній українській літературній мові, відповідно до російського слова "исключительный", є прикметники "винятковий", "надзвичайний", що їх дає тритомний Російсько-український словник. Ось приклади: «Це траплялося рідко, при виняткових випадках» (І. Нечуй-Левицький); «Перед з'їздом стояли завдання виняткової ваги» «Радянська Україна»); «Винятковий закон», «Надзвичайні заходи», «Надзвичайне становище» (Словник за редакцією А. Кримського).

3

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи