Прикметники

цього випливає що й письменникові, з твору якого процитовано на початку дві фрази слід було написати «виняткову роль», «надзвичайного (виняткового) факту».

Відкладний, виложистий, викладчастий (викладчатий), відкотний (відкотистий), із закотою

«У польовій формі військовослужбовців гімнастерку замінено на кітель з відкладним коміром», - надруковано в газетній статті, де впадає в очі трохи дивне в цьому контексті слово "відкладний". Адже воно, за Словником Б. Грінченка, означає по- російському "откладываемый", "отложенный", наприклад: «Що маєш робити, то роби сьогодні, бо тільки їден сир відкладний добрий» (М. Номис); те саме стверджує й Словник за редакцією А. Кримського: «Відкладна справа».

Очевидно, автор статті хотів якось передати по-yкраїнськомy російський вислів "отложной воротник", так для нього є низка відповідників: "виложистий комір" (Словник Б. Грінченка), "викладчастий" або "викладчатий комір" у сорочці (І. Нечуй-Левицький), "відкотний" (відкотистий) комір" (Словник за редакцією А. Кримського), нарешті "комір із закотою", що має дівочий одяг (Словник Б. Грінченка). То навіщо українському слову "відкладний" надавати невластивого йому значення, коли маємо інші слова, що точно передають потрібне нам поняття? Нема ніякої потреби.

Військовий і воєнний

Слова "військовий" і "воєнний" є в українській мові, але означають вони не одне й те ж, тому, мабуть, і трапляються часто помилки, коли їх ставлять не там, де треба, наприклад: «На колгоспному святі врожаю були й представники воєнної частини»; «Мій батько за часів військового комунізму був ще студентом».

Прикметник "військовий" позначає те, що стосується війська: "військова служба", "військовий суд", "військова частина" тощо, наприклад: «У хату вступив гість

. . військовий лікар» (М. Коцюбинський). Але те, що походить від слова "війна", українською мовою - "воєнний": "воєнна перемога", "воєнна поразка", "воєнний час" тощо, наприклад: «Мир! Завайовано змогу мирно жити, не буде ще однієї воєнної зими» (О. Гончар); «Я згадую тяжкі воєнні дні, коли на нас фашистська йшла навала» (І. Нехода).

Отож, у двох перших фразах треба було написати: «були й повноважні військової частини», «за часів воєнного комунізму».

Вірний, правдивий, правильний, певний, слушний

Прикметник вірний і прислівник вірно з якогось часу не тільки витискають з ужитку інші, відповідніші слова, а й набирають невластивого їм значення. Не тільки в діловій мові, а й у сучасних художніх творах ми часто натрапляємо на ці слова в значенні «правильний, певний»: «Учинити напад на аеродром − це все одно, що повести на вірну загибель сотню бійців»; «Дрімлюга знайшов вірний шлях»; «Ти стоїш на вірній дорозі»; «Сама глибинами серця відчувала − вірно робить син» .

А тим часом в українській класиці й фольклорі цих слів уживали в далеко вужчому значенні, надаючи їм поняття тільки відданості: «Ой вийди, вийди, дівчино моя вірная» (народна пісня); «Без вірного друга великая туга» (прислів'я); «Хто вірно кохає, той часто вітає» (М. Номис).

Якщо в фразі йдеться не про відданість, а про правильність, слушність, правдивість, тоді треба вдаватись до інших прикметників і прислівників: «А щоб певна була правда, − нехай шлях покаже» (Т. Шевченко); «3емлі своєї зелень і блакить любив я серцем і на схилі віку хотів

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи