Прикметники

про це правдиво повістить» (М. Рильський); «Не раз, заблудившись, навмання йшли мандрівники тайгою, намагаючись знайти правильний напрям» (О. Донченко); «Надія теж не докучала розпитами. Також відкладала до слушного вільнішого часу» (Я. Баш); «Сьорбаючи чай, Артем чекав на слушну хвилину. . . » (А. Головко).

3 цих прикладів само собою випливає, що в наведених на початку фразах слід було написати: «на певну загибель», «правдивий шлях», «на правильній (на правдивій) дорозі», «слушно робить син».

Іноді поряд із прикметниками правильний, поправний уживають і прикметника вірний у таких висловах: вірний переклад, вірний рисунок (малюнок), цебто − відповідний ориґіналу, натурі, точний (Словник за редакцією А. Кримського).

Вірогідний та ймовірний

Ці прикметники часом уважають за тотожні й помилково пишуть: «Я знаю про це з імовірних» джерел»; «Таке припущення - вірогідне». А треба було написати навпаки: в першій фразі - "вірогідних", у другій - "імовірне".

Прикметник "вірогідний" означає «цілком певний, цілком правдивий, достеменний, перевірений»: «Вірогідні написання букви «і» замість «о», починаються з XIV -XV вв

» (А. Кримський); а "ймовірний" - це «той, що його можна тільки припускати»: «Пригоди були довгі, плутані і завжди переходили межі ймовірного» (В. Козаченко). Крім того, слово "ймовірний" означає ще «довірливий, той, що легко вірить»: «Імовірний він дуже: найбрехливішому брехунові ладен зараз повірити» (Словник за редакцією А. Кримського).

Горíшній, вépхнiй, дóлішній, нúжній

Як правильно казати - "горішня полиця" чи "верхня", "нижній кінець стовпа" чи "дóлішній"? Таке питання постає навіть перед тими, що добре знають українську мову, але не визначаються відчуттям її.

Чи є якась значеннєва різниця між словами "горíшній" і "вéрхній", "дóлішній" і "нúжній", чи однаково, приміром, що "горíшній", що "вéрхній"? У деяких випадках ці слова бувають справді тотожні, наприклад, у назвах місцевості, надто коли її визначають за течією річки: Верхні й Нúжні Млинú, Горішні Млинú, а також у назвах вітрів: "вéрхній вітер" і "горíшній" (на Дніпрі й Кубані). Але в деяких висловах треба вжити саме одного слова, а не другого, як ось, приміром, "горішня хата" - кімната в бік гір, "верхні зуби", "верхня щелепа" (Словник Б. Грінченка), "верхній одяг", "Верхня Хортиця", "Дніпровий Низ".

Полиця може бути горíшньою й вéрхньою, залежно від тексту: у вагоні чи в шафі - горішня полиця, бо її приладнано вгорі; якщо кілька полиць покладено купою долі, одна на одну, то полиця, що лежить зверху, зветься вéрхньою.

Так само є певна різниця між словами "нúжній" і "дóлішній": "нижній" - це «той, що міститься нижче від чогось» («Червоний відблиск від нього (багаття) осяває нижні гіллячки чорних верб». - М. Коцюбинський), а "долішній" - «той, що при самому долі» («Долішня частина п'єдесталу робить чималий виступ». - Леся Українка).

3 цього можна зробити висновок, що не слід давати переваги якомусь одному слову над іншим або ставити ці слова навмання, не вважаючи на вимоги тексту, бо так звужуються наші мовні можливості, а тим самим збіднюється мова.

Громáдський, громадянський, цивíльний

Прикметник громáдський, що походить від іменника громада, означає

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи