Прикметники

хочу, бо це - моє покликання» (А. Кримський), - але є власне слово з цим же значенням - малярство: «Малярство, картини - це зір моїх очей» (І. Нечуй-Левицький); є й маляр, що становить синонім не до слова фарбар, а до художник: «Коли б же мені тії малярі, - намалювала б личенько собі» (народна пісня); «Великий італійський маляр Рафаель» (Словник за редакцією А. Кримського). Є в українській мові похідний прикметник малярський: «Сошенко залучив Тараса до малярської школи» (І. Нечуй-Левицький). Чому б не скористатися цим прикметником для назви факультету замість нечіткого або двозначного живописний, що є синонімом не тільки до прикметника малярський, а й до мальовнúчий: «Там дуже мальовнича місцевість: дикі гори, тайга» (М. Трублаїні). Не слід забувати й про прислівник мальовничо (мальовниче): «Краї сеї хустки мальовниче спадали на спину й на плечі» (А. Кримський).

Можна згадати випадки вживання слів живописання: «Історичним живописанням вони не вдовольняються» (П. Куліш), живописати: «Ти ж мені недаром живописав якусь Катрю поетичними кольорами!» (М. Старицький). Від них іноді творять похідні дієприкметники й прикметники

Заключний, кінцевий, прикінцевий, остаточний

Дієслово заключати й похідний від нього прикметник заключний, а також іменник заключення нерідко доводиться чути з уст і бачити на письмі: «Колгосп заключив договір на продаж городини»; «3 досвіду минулого можна заключити, що до весни треба готуватися взимку»; «На заключення зльоту відбувся концерт»; «3аключна вистава театру пройшла з великим успіхом»; «У своєму заключному слові доповідач відповів на всі питання».

Прикметник заключний попав навіть до наших словників, хоч дієслова заключати й віддієслівного іменника заключення там немає. Чому? Та тому, що дієслова заключати нема в українській мові, а прикметник заключний є не що інше, як калька з російського слова заключительный.

Яка потреба в такому калькуванні? Чи нема відомих українських відповідників, що доводиться на певні поняття позичати слова з інших мов? Ні, такі відповідники є, ними широко користуються ті, що дбають за культуру своєї мови. Ось прикметник кінцевий («Кінцеві форми тієї еволюції». - А. Кримський; «Розмір додаткової оплати визначається залежно від кінцевих результатів роботи тваринників». - «Радянська Україна»); є ще прикметник прикінцевий («У прикінцевій строфі висловлено основну думку твору». - «Історія української літератури»); в деяких випадках відповідником до російського прикметника заключительный є слово остаточний, наприклад: остаточний баланс, остаточна цифра («Почисливши все звільна, він прочитав остаточну цифру без голосу». - І. Франко).

3 цих прикладів бачимо, що в наведених на початку фразах можна й треба було написати: «Колгосп уклав договір»; «Можна зробити висновок»; «На закінчення(наприкінці, наостанку) зльоту»; «У кінцевому (прикінцевому) слові».

Запущений, занедбаний, занехаяний, задавнений

Прикметник запущений, написаний із найрізноманітнішими значеннями, заступає останнім часом у художній літературі й публіцистиці інші, більш підхожі для того чи того випадку слова, як це бачимо, наприклад, у газетній статті: «Тут запущена профспілкова робота, немає художньої самодіяльності», - хоч куди краще було б написати: «Тут занедбано (або занехаяно) профспілкову роботу». Навіть у художньому творі читаємо: «Хвороба моя була запущена, операція пройшла важко», - хоч про хворобу треба казати тільки задавнена.

Запущеною може

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи