Принципи психологічного консультування

Принципи психологічного консультування

Важливим є питання визначення задач консультування. Воно не є простим, оскільки залежить від потреб клієнтів, що звертаються за психологічною допомогою, і теоретичної орієнтації самого консультанта. Сформулюємо, слідуючи за Джорж і Крістіані (1990), кілька універсальних завдань, котрі в більшій чи меншій мірі згадуються теоретиками різних шкіл:

  1. Сприяти зміні поведінки, щоб клієнт міг жити продуктивніше, відчувати задоволення від життя, незважаючи на деякі неминучі соціальні обмеження.
  2. Розвивати навички подолання труднощів при зіткненні з новими життєвими обставинами і вимогами.
  3. Забезпечити ефективне прийняття життєво важливих рішень. Існує багато справ, яким можна навчитись під час консультування: самостійності вчинків; розподілу часу і енергії, оцінці наслідків ризику; дослідженню поля цінностей, в якому проходить прийняття рішень; оцінці властивостей своєї особистості, подоланню емоційних стресів; розумінню впливів установок на прийняття рішення і т. ін.
  4. Розвивати вміння зав’язувати і підтримувати міжособистісні стосунки. Спілкування з людьми займає значну частину життя і у багатьох викликає труднощі через низький рівень їх самоповаги чи недостатність соціальних навиків. Будь-то сімейні конфлікти дорослих чи проблеми взаємовідносин дітей, варто покращити якість життя клієнтів засобом навчання кращій побудові міжособистісних стосунків.
  5. Полегшити реалізацію і підвищення потенціалу особистості. На думку Влокер (1966), в консультуванні необхідно прагнути до максимальної свободи клієнта (враховуючи природні соціальні обмеження), а також до розвитку здатності клієнта контролювати своє оточення і власні реакції.

Р Мей (1967) вказує, що при роботі з дітьми консультант повинен добиватись змін їх найближчого оточення з метою підвищення ефективності допомоги

З наведеного вище можемо зробити висновок, що задачі консультування більшою мірою орієнтовані на клієнта.

У дещо іншому ракурсі розглядаються завдання психологічного консультування у вітчизняній психології, зокрема І. М. Цимбалюк висвітлює їх з точки зору орієнтації на консультанта. Він зазначає, що по-перше, психолог має уважно вислухати клієнта. Максимально терпляче, з використанням спеціальних прийомів вислуховування клієнта, не лише близько знайомить психолога з ним та його проблемою, а й допомагає клієнтові краще усвідомити свою ситуацію, і в результаті великою мірою визначає ефективність консультативної роботи.

По-друге, в процесі консультування психолог працює над розширенням уявлення клієнта про себе, свою конкретну життєву ситуацію, про навколишню дійсність. Саме таким шляхом здійснюється корекційний вплив психолога на клієнта, внаслідок чого, останній починає по-новому бачити й оцінювати свою ситуацію, формулює альтернативні варіанти поведінки в ній.

По-третє, пихолог проводить консультацію, і при цьому має на увазі, що його клієнт, здорова людина, яка відповідає за себе і свої стосунки з оточуючими людьми. Але досягти того, щоб сам клієнт узяв на себе відповідальність за те, що з ним відбувається, – не легке завдання, оскільки клієнти психологічної консультації, як правило, звинувачують у своїх життєвих труднощах когось іншого.

Ефективність психоконсультативної роботи практичного психолога-консультанта багато в чому залежить від того як він вирішує найважливіші завдання, як вислуховує клієнта й розширює його уявлення про себе і власну ситуацію.

Ми провели аналіз завдань психологічного консультування по тій причині, що телефонне консультування, як ми вже неодноразово згадували, є видом психологічного консультування.

Якщо

1 2 3 4 5 6