Пріоритети соціальної політики України

1. Основні тенденції соціального розвитку та завдання стратегії їх подолання

Період економічного зростання 2000-2003 рр. відзначений стійкою тенденцією до зростання номінальних та реальних доходів населення. Темпи зростання доходів населення перевищували темпи зростання ВВП, а загалом за 2000-2003 рр. реальні наявні доходи зросли на 43 %. Позитивні тенденції були притаманні й динаміці номінальної та реальної заробітної плати. Середньомісячна заробітна плата зросла у 2003 р. до 462,27 грн, що на 26,6 % перевищує прожитковий мінімум для працездатної особи. На 1 червня 2004 р. вона збільшилася до 530,86 грн, або на 28,5 % порівняно з аналогічним періодом торік. Розмір реальної заробітної плати за 2000-2003 рр. зріс на 61 %, за 5 місяців 2004 р. порівняно з аналогічним періодом минулого року – на 26,7 %. Рівень безробіття (за методологією МОП) знизився за цей період з 11,7 % до 9, %.

Позитивні зрушення відзначені в системі пенсійного забезпечення. За 2000-2003 рр. середній розмір пенсії зріс з 83,7 грн до 146,1 грн. Торік було прийнято низку законодавчих актів, в яких закладено основи формування в Україні трирівневої системи пенсійного страхування та встановлення залежності розміру пенсії від величини заробітку, з якого сплачувалися страхові внески

Проведено масовий перерахунок пенсій, формування системи персоніфікованих пенсійних рахунків.

Відбулося також помітне поліпшення бюджетного фінансування соціальної сфери. Протягом 2000-2003 рр. соціальна складова видатків загального фонду Державного бюджету збільшилася з 27,7 % до 46,3 %. а бюджетом-2004 була визначена на рівні 52 %. На жаль, через збереження малоефективної системи розподілу коштів, збільшення фінансування досить слабо відбилося на якості надання соціальних послуг, насамперед – у сферах охорони здоров’я, культури.

Економічне зростання та наповнення коштами каналів системи соціального забезпечення водночас висвітлили комплекс суттєвих системних проблем, пов’язаних з відставанням у реформуванні соціальної сфери в Україні. Серед таких проблем:

  • незбалансованість реформування господарського механізму (бюджетної, грошово-кредитної, фіскальної та інших сфер) з реформуванням в соціальній і трудовій сферах;
  • недосконалість норм соціального та трудового законодавства, невикористання в практиці соціального управління державних соціальних стандартів і соціальних гарантій чинного законодавства, недостатня адаптованість соціального законодавства України до системи законодавства та права Європейського Союзу;
  • недостатня ефективність діяльності органів державної та місцевої влади щодо здійснення активної соціальної політики; нечіткість розмежування соціальних функцій, обов’язків та відповідальності за розв’язання соціальних проблем між державою та регіонами.

Зазначені проблеми суттєво знизили ефективність державної соціальної політики, яка не забезпечила належного соціального ефекту від зростання макроекономічних показників та виявилася неспроможною подолати значні соціальні загрози. Розглянемо найвагоміші з них.

  • Низький рівень та якість життя населення, наявність значної кількості бідного населення, зокрема працюючого, різке розшарування населення за рівнем доходів та несприятливі умови для формування середнього класу. Рівень бідності протягом 2000-2003 рр. зростання практично не змінювався і складав 27 %, розрив між 10 % найбільш і найменш забезпечених громадян становить 9-10 разів.
  • Низький рівень здоров’я населення; посилення демографічної кризи. Рівень смертності населення зріс з 1999 до 2003 рр. з 14,9 до 16 осіб на тисячу населення. Значно поширилися захворювання на туберкульоз та СНІД.
  • Невисока ефективність політики
1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні