Природа конфлікту
- норми поведінки і діяльності, що випливають із належності до певної соціальної спільноти, стають внутрішніми індивідуальними нормами (тобто відбувається соціалізація індивіда стосовно певної соціальної групи);
- належність до групи, яка виникла за певною соціальною ознакою її членів і відображує їх взаємну залежність, а також визначає спосіб сумісної діяльності і спілкування;
- належність до групи реалізується через певні зміни в фактичних індивідуальних правах і свободах кожного, тобто через певну систему суспільної влади.
Таким чином, соціальний конфлікт як зіткнення великих чи малих суспільних груп реально виявляється в сукупності індивідуальних дій, вчинків, подій. Проте в цьому різноманітті дій і вчинків реалізуються загальні цілі і позиції. Саме вони і перетворюють індивідуальні дії людей на дії сумісні. Зведення індивідуальних зіткнень до соціальних не означає ігнорування волі, ініціативи окремих людей, оскільки загальна боротьба складається з їх сукупних дій. Але все ж в процесі соціального конфлікту дія кожного індивіда інтегрується у загальний конфлікт за умови, якщо індивідуальна дія є соціальне значущою, тобто вписується в загальну боротьбу соціальних груп.
Соціальний конфлікт як конфлікт соціальних статусів певних груп і соціальних спільнот завжди характеризується сферою свого виникнення, масштабами, рівнем і гостротою. З соціологічної точки зору найбільш значущими є конфлікти, що одночасно охоплюють всі рівні соціальної структури і втягують в себе максимально можливу в існуючих умовах кількість учасників. Такі конфлікти відбуваються тоді, коли їх предметом с соціальний статус, пов'язаний з реалізіцією загальнолюдських цінностей або природних прав людини. До останього часу одним із основних типів соціальних конфліктів важався класовий конфлікт, де головними суб'єктами виступали класи. Об'єктивною засадою такої його оцінки був той факт, що головним конфліктом європейської історії XIX ст. вважався конфлікт між підприємцем і робітником
В той же час сучасна конфліктологія не відкидає класовий конфлікт сам по собі, але його поняття тлумачиться по-іншому. По-перше, цей конфлікт не ототожнюється з класовою боротьбою, що завершується соціальною революцією. Він розглядається як інституціоналізований і регульований конфлікт між підприємцями і робітниками, в якому жодна із сторін не прагне розв'язати суперечності інтересів шляхом революційних змін. По-друге, відмінності різних соціальних груп, які приводять до класових конфліктів, не пояснюються виключно місцем цих груп у системі економічних відносин. Ці відмінності беруться в більш широкому спектрі, пов'язаному з особливостями сучасного суспільства (наприклад, доступ до інформації та її використання, виникнення інтелектуальної власності як самостійної і вирішальної форми власності тощо). По-третє, і це головне, класовий конфлікт визнається одним із багатьох конфліктів у суспільстві.
Соціальна стратифікація і соціальна мобільність як передумови конфлікту. Соціальні конфлікти виникають як по горизонталі (тобто