Природа конфлікту

до певної соціальної групи перетворює її на реаль­ного чи потенційного учасника соціального конфлікту тоді, коли:

- норми поведінки і діяльності, що випливають із належності до певної соціальної спільноти, стають внутрішніми індивідуальними нормами (тобто відбувається соціалізація індивіда стосовно певної соціальної групи);

- належність до групи, яка виникла за певною соціальною оз­накою її членів і відображує їх взаємну залежність, а також визначає спосіб сумісної діяльності і спілкування;

- належність до групи реалізується через певні зміни в фактич­них індивідуальних правах і свободах кожного, тобто через певну систему суспільної влади.

Таким чином, соціальний конфлікт як зіткнення великих чи ма­лих суспільних груп реально виявляється в сукупності індивідуаль­них дій, вчинків, подій. Проте в цьому різноманітті дій і вчинків ре­алізуються загальні цілі і позиції. Саме вони і перетворюють індивіду­альні дії людей на дії сумісні. Зведення індивідуальних зіткнень до соціальних не означає ігнорування волі, ініціативи окремих людей, оскільки загальна боротьба складається з їх сукупних дій. Але все ж в процесі соціального конфлікту дія кожного індивіда інтегрується у загальний конфлікт за умови, якщо індивідуальна дія є соціальне значущою, тобто вписується в загальну боротьбу соціальних груп.

Соціальний конфлікт як конфлікт соціальних статусів певних груп і соціальних спільнот завжди характеризується сферою свого виникнення, масштабами, рівнем і гостротою. З соціологічної точки зору найбільш значущими є конфлікти, що одночасно охоплюють всі рівні соціальної структури і втягують в себе максимально мож­ливу в існуючих умовах кількість учасників. Такі конфлікти відбу­ваються тоді, коли їх предметом с соціальний статус, пов'язаний з реалізіцією загальнолюдських цінностей або природних прав людини. До останього часу одним із основних типів соціальних конфліктів важався класовий конфлікт, де головними суб'єктами виступали кла­си. Об'єктивною засадою такої його оцінки був той факт, що голо­вним конфліктом європейської історії XIX ст. вважався конфлікт між підприємцем і робітником

Провідна роль такого конфлікту обумов­лювалася тим, що він розгортався у промисловій сфері, яка протягом всього століття була домінуючою сферою суспільства. XX ст. вне­сло вирішальні зміни в соціальну структуру суспільства, у зв'язку з чим значення класового конфлікту істотно знизилося. Це пов'язано перш за все з тим, що розвинуті суспільні системи перестали бути індустріальними в точному значенні цього поняття, а промисловість перестала відігравати домінуючу роль в організації суспільних відно­син і зв'язків.

В той же час сучасна конфліктологія не відкидає класовий конфлікт сам по собі, але його поняття тлумачиться по-іншому. По-перше, цей конфлікт не ототожнюється з класовою боротьбою, що завершується соціальною революцією. Він розглядається як інституціоналізований і регульований конфлікт між підприємцями і робітниками, в якому жодна із сторін не прагне розв'язати суперечності інтересів шляхом ре­волюційних змін. По-друге, відмінності різних соціальних груп, які приводять до класових конфліктів, не пояснюються виключно місцем цих груп у системі економічних відносин. Ці відмінності беруться в більш широкому спектрі, пов'язаному з особливостями сучасного суспільства (наприклад, доступ до інформації та її використання, ви­никнення інтелектуальної власності як самостійної і вирішальної фор­ми власності тощо). По-третє, і це головне, класовий конфлікт виз­нається одним із багатьох конфліктів у суспільстві.

Соціальна стратифікація і соціальна мобільність як пере­думови конфлікту. Соціальні конфлікти виникають як по горизон­талі (тобто

1 2 3 4 5 6 7