Про виплату винагороди авторам аудіовізуальних творів
" 4. Авторське право юридичних осіб, що виникло до набрання чинності зазначеного Закону, припиняється по закінченні 50 років від моменту правомірного оприлюднення твору або створення твору, якщо він не був оприлюднений. " [10].
Що ж дає підстави для виплати винагороди авторам кінематографічних творів, створених до набрання чинності Закону України "Про авторське право і суміжні права"?
По-перше, будь-який автор чи його спадкоємець або інший правонаступник у межах терміну дії авторського права має право одержати авторську винагороду за використання будь-якого його твору, навіть тих, що створені до введення в дію Закону України "Про авторське право і суміжні права". Чому ж цієї можливості мають бути позбавлені автори аудіовізуальних творів або їхні спадкоємці чи інші правонаступники?
По-друге, не маючи права на одержання винагороди за використання створених ними аудіовізуальних творів у своїй країні, автори не можуть претендувати на одержання винагороди за використання створених ними аудіовізуальних творів у інших країнах.
По-третє, справедливо вирішити це питання нас спонукають міжнародні організації, сусідні країни.
Ще 10 грудня 1994 року на скликаній в Будапешті під егідою FERA (Європейської федерації режисерів аудіовізуальних творів) конференції представників режисерів, сценаристів, інших авторів аудіовізуальної продукції держав Центральної і Східної Європи (ЦСЄ) та Співдружності Незалежних Держав (СНД), а також потенційних інвесторів аудіовізуального виробництва країн Західної Європи було прийнято звернення до урядів країн ЦСЄ і СНД, в якому висловлено прохання забезпечити захист аудіовізуальних творів, створених за режиму комуністичних законодавств, такою ж мірою, як і творів, створених після прийняття нового авторсько-правового законодавства, а також виплату винагороди авторам зазначених творів [11].
На підтримку звернення міжнародної конференції генеральний секретар Міжнародної асоціації авторів аудіовізуальних творів Жоао Корреа звернувся з листами до відповідних урядових структур країн ЦСЄ та СНД [12]
Усе це дало позитивні результати. Нині збір коштів за використання аудіовізуальних творів, створених до прийняття нових законів про авторське право, передбачено в Болгарії, Росії та інших країнах ЦСЄ та СНД.
Наприклад, у Болгарії зібрані кошти розподіляються таким чином: авторам — 60%, фонду творчості — 25%, студії — 15% [13].
Постановою Уряду Російської Федерації від 29 травня 1998 р. за № 524 "Про мінімальні ставки винагороди авторам кінематографічних творів, виробництво (зйомку) яких здійснено до 3 серпня 1992 р. " затверджено мінімальні ставки винагороди авторам зазначених кінематографічних творів за їх використання шляхом передачі в ефір і сповіщення по кабелю, відтворення (тиражування) на всіх видах матеріальних носіїв і розповсюдження (продажу, здавання в прокат), а також шляхом їх публічного показу. Збір зазначеної винагороди здійснюється власником авторських прав або організаціями, що управляють правами авторів на колективній основі, в межах повноважень, переданих цим організаціям власниками авторських прав, якщо інше не визначено договором. Мінімальна ставка винагороди встановлюється у відсотках від доходу, одержаного правовласником кінематографічного твору за кожний вид використання. Виплату винагороди передбачено за чотири види творів: художні фільми, музичні фільми, мультиплікаційні фільми, документальні або науково-популярні фільми. Так, за використання художнього фільму винагорода виплачується авторам у таких відсотках: автору сценарію — 5,5; режисеру-постановнику —