Проблема кохання в романі М.А. Булгакова «Майстер і Маргарита»

Проблема кохання в романі М.А. Булгакова «Майстер і Маргарита»

 

Більш за все мені подобається, як змальоване кохання у Михайла Афанасьєвича Булгакова у відомому романі «Майстер і Маргарита». Я вважаю, що це найяскравіший приклад справжньої любові у всій літературі.

Кохання — вічне. Роман передає надзвичайну історію кохання. Маргарита вражає Майстера не стільки красою, хоч це була і справді красива жінка, але самотністю в очах. Він побачив у ній близьку людину. І ця моральна близь­кість стає шляхом до великого кохання, яке не знає меж і перешкод, яке ви­кликає шанобливий подив навіть у сатани. І тому Майстер і отримує жада­ний спокій, необхідний для творчості, лише з Маргаритою.

В той день, коли вони зустрілися, їх наче звела доля, наче той букет жовтих квітів був знаком, поштовхом для справді великого кохання. І потім події розвиваються в геометричній прогресії. Пройшло зовсім мало часу з моменту їх знайомства, але Маргарита вперто вірить у те, що роман Майстра має жити, а не бути їжею вогню. Закохані без жодних слів розуміють і поважають один одного, і готові на все, навіть на смерть аби їх половинка була щаслива. В романі не має місця егоїзму, ревнощам. Особливо останнє, на мою думку, є визначальним компонентом в коханні. «Якщо любиш – відпусти, якщо це твоє – воно поверненться»! Цей вислів можна вважати фундаментом справжніх відносин, адже лише на довірі і повазі будується спільне щастя.

Маргарита відчайдушно погоджується на пропозицію Воланда, стати королевою балу, хоча напевно не знає чим може все це скінчитись. Сатана може не дотримати обіцянок і тоді пропаде вона, і загубить свого Майстра. Що підштовхнуло її так вчинити? Відповідь одна і вона очевидна: Маргарита закохана. Здається, що, коли людина любить вона довіряє лише своєму серцю, наче мозок функціонує тільки в я кості тілесних потреб. Серце наповнюється добрими почуттями, бачить світ в рожевому кольорі, йому здається, що все навколо співає, танцює, сміється... І на останок від «Фаусту» Гете : «...- Я  - часть той силы, что вечно хочет зла и вечно совершает благо». В любові, як і в їжі, варто віддавати перевагу не кількості, а якості. Справжня насолода закінчується, коли починається розпуста, тому що, погрузнувши в розпусті, приходиш до відрази (А.і С. Голон).

Знов таки, не навмисно ми повернулися до питання прекрасного і потворного. Адже не можна забувати, що Маргарита, коли віддалася цьому прекрасному почуттю, була одружена, тому свідомо зраджувала. Це можна віднести до потворного, ницого. Але звинувачувати її в цьому ми не маємо права, бо вона знайшла своє кохання (нагадаю, що вона була не щаслива в шлюбі) і це прекрасно. А в роботі Булгакова це прекрасне уособлює порятунок всього людства, яке на жаль забуло що є найціннішим в цьому сірому світі.