Проблема корекції психічного розвитку в дитячому віці
План
- Порушення особистісного розвитку в дитячому віці.
- Замкнутість і її корекція.
- Корекційна робота з дітьми, у яких є проблеми із самооцінюванням
Список літератури
1. Порушення особистісного розвитку в дитячому віці.
Порушення особистісного росту надзвичайно розповсюджені як в дитячому, так і в дорослому віці. Часто виявляється, що за тим чи іншим порушенням когнітивних процесів (відставання в розвитку розумових здібностей в дитини) приховується порушення особистісного розвитку (Г. М. Бреслав, 1990).
Можливо, це будується на тому, що в практичній педагогіці більш уваги приділяється розвитку когнітивних процесів, а не особистості. Спроби цілеспрямованого формування особистості найчастіше зводяться до пояснень дитині, що вона повинна здійснювати моральні вчинки і переживати моральні почуття. Такі обставини і обумовлюють різні психологічні проблеми і навіть відхилення від розвитку.
Поняття відхилення в особистісному розвитку охоплює велике коло явищ: формування антисоціальної мотивації, появу емоційних порушень (страхів, агресивності) і порушень вольової сфери (слабка воля, капризи, впертість, негативізм), низький рівень соціальної компетентності
Порушення формування особистості, як в емоційній, так і в інших сферах, умовно можуть бути розділені на два класи:
- специфічні для певного вікового етапу (наприклад, відсутність комплексу пожвавлення в 2-3 міс. є серйозною перешкодою для подальшого розвитку дитини);
- неспецифічні (загальні) – такі порушення у будь-якому віці підлягають корекції, наприклад, відсутність ситуативності емоцій.
Г. М. Бреслав (1990р. ) описує ряд специфічних проявів, емоційних порушень в дитячому віці, які є показниками відхилення в особистісному розвитку.
В немовлячому віці емоційними порушеннями особистості є:
· відсутність “комплексу пожвавлення”(діагностується в 4 міс. )
· затримка у появі різноманітних форм зовнішнього прояву емоцій, відсутність чітких мімічних реакцій, зокрема, посмішки, яка в нормі виникає в 3 міс.
· неадекватна емоційна реакція на дію дорослого (наприклад, плач у відповідь на догляд матері);
· апатія і байдужість дитини в ситуації взаємодії з іншою людиною.
На другому році життя емоційними порушеннями є:
· відсутність емоційного підключення, яке є основою спілкування дитини з дорослим; відсутність сингонії на 2 році життя рахуватися серйозною аномалією процесу розвитку особистості;
· висока інтенсивність і довго тривалість емоційного підключення, “застрягання” емоційного процесу, який в нормі в дитини раннього віку достатньо швидко виникає і зникає;
· відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей (існує тісний зв’язок між рівнем активності і симпатією);
· відсутність позитивних емоцій при появі нових іграшок;
· побоювання безпечних предметів і через мірна обережність;
· емоційна фіксація на якомусь одному предметі;
· депресія, тривалість якої неадекватна силі впливу;
· амбівалентна поведінка (дитина не знає, що вибрати, проявляючи хвилювання, тривогу).
У дошкільному віці:
· відсутність емоційної децентрації, яка проявляється в нездібності співпереживати іншій людині ні в реальній ситуації, ні при слуханні, наприклад, казки;
· відсутність сингонії (здібність відкликатися на емоційний стан іншої людини);
· відсутність специфічного феномену емоційної саморегуляції для дошкільного віку “почуття вини”, пов’язаного з новим типом самосвідомості («я це зробив») і здібністю емоційно повертатися в минуле;
· багато негативних емоцій і фобій дитини.