Проблема медичного дискурсу в українському та зарубіжному мовознавстві

симптомів та супутніх обставин щодо розвитку захворювання. Досить типовими є питання, що передбачають вибір: Який у Вас біль: гострий, колікоподібний, стискальний, пекучий? Поступово відкидаючи неадекватні припущення, лікар звужує поле обстеження. На цьому етапі переважають питання, пов'язані з визначенням наявності симптомів (Ви відчуваєте печію?) та їхніх параметрів (Де відчуваєте біль? Коли з'являється печія?). Подібні питання допомагають лікарю деталізувати ознаки симптомів, про які повідомляє пацієнт, надати опитуванню елементів спеціалізованості. Таке звуження поля обстеження може мати вигляд алгоритму, кожний крок якого будується на підставі позитивної або негативної відповіді на попереднє питання: Біль з'являється після вживання їжі? - Ні / Так; Ви часто споживаєте смажену гостру їжу? — Ні / Так; Біль виникає саме після споживання смаженої, гострої їжі? — Ні / Так; Біль супроводжується нудотою? — Ні / Так.

Звичайно, не всі ланки алгоритму бувають вербалізовані, бо часто пацієнт випереджає наступне запитання лікаря, прагнучи розповісти детально про свій стан, тому відпадає необхідність у висловленні окремих реплік. Однак елементи алгоритму можуть бути присутні в його міркуваннях і, відповідно, в комунікації загалом.

Застосовуючи опитування-алгоритм, лікар конкретизує відчуття пацієнта, що дозволяє йому, з одного боку, взяти до уваги значний обсяг симптомів, характерних для прогнозованого діагностування, а з іншого — виокремити ті з них, які констатує пацієнт. Наявні суб'єктивні відчуття пацієнта визначаються на тлі ймовірних, і це забезпечує повноту охоплення досліджуваних ознак, внаслідок чого жодна з них (як наявна, так і ймовірна) не залишаються поза увагою лікаря. У такий спосіб лікар намагається унеможливити ситуацію, за якої певні симптоми залишаться невиявленими через брак уваги до них з боку пацієнта внаслідок його некомпетентності.

Вигляд алгоритму може мати і низка питань, відповідь на які доповнює уявлення лікаря про стан пацієнта, підтверджує або спростовує прогнозований ним діагноз

Сам перебіг опитування залежить здебільшого від того, яку відповідь (позитивну чи негативну) дасть пацієнт на попереднє питання: Пор. :

Лікар: У дитинстві Ви хворіли на інфекційні хвороби?

Пацієнт: Ні, не хворів.

Лікар: У дитинстві Ви хворіли на інфекційні хвороби?

Пацієнт: Так, хворів.

Лікар: На які саме?

Пацієнт: Скарлатина, кір. . .

Лікар: Хвороби Боткіна не було у Вас?

Пацієнт: Так, була.

Лікар: У якому віці?

Пацієнт: Десь у дванадцять - тринадцять років.

Лікар: А не пам'ятаєте, це був гепатит групи А чи групи В?

Пацієнт: Не пам'ятаю.

З'ясування супутніх обставин лікарем може не мати вигляду алгоритму, якщо лікар ставить питання, спрямоване на з'ясування певного аспекту ситуації, а отже, не можлива відповідь так або ні:

Лікар: Які хвороби були у Вас у дитинстві?

Пацієнт: Скарлатина, кір, ГРЗ.

Лікар може залучати пацієнта до пошуку причиново-наслідкових зв'язків між симптомами або між симптомом і фізіологічним станом організму, а також симптомом і супутніми обставинами:

Лікар: Який характер носить біль - постійний чи тимчасовий?

Пацієнт: Тимчасовий, напевно, кілька разів на

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні