Проблеми ринку інтелектуальної власності в Україні

марку може бути припинено достроково за iнiцiативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.

Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на її використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення.

Права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.  

Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну i серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).  

Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну i серйозну підготовку для такого використання. 

3. Визнання торгового знаку загальновідомим як один з ефективних способів його охорони 

На даний момент міжнародно-правову основу для охорони загальновідомих знаків (well-known trademarks) складають Паризька конвенція по охороні промислової власності (далі - Паризька конвенція), Угода по торгових аспектах прав інтелектуальної власності (далі - Угода ТРІПС), деякі документи рекомендаційного характеру, що, як правило, приймаються в увагу при розробці і прийнятті національних законів у сфері охорони торгових знаків, а також при розгляді компетентними органами справ про визнання знаків загальновідомими. Одним з найбільш авторитетних рекомендаційних документів у цій області є Спільна рекомендація про положення про охорону загальновідомих знаків (Joіnt Recommendatіon Concernіng Provіsіons on the Protectіon of Well-Known Marks), прийнята в 1999 році Асамблеєю Паризького союзу по охороні промислової власності і Генеральною асамблеєю Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі - Рекомендація ВОІВ).

Аналіз відповідних положень вищевказаних документів дозволяє зробити висновок про деякі особливості, властиві загальновідомим торговим знакам. Надання правової охорони загальновідомим знакам багато в чому є виключенням з основних принципів правової охорони знаків. Насамперед  це 1) принцип надання правової охорони знакам на території конкретної держави на основі їхньої реєстрації в компетентному державному органі (далі - відомство) чи пріоритету в їхньому використанні на території цієї держави; 2) принцип територіальної охорони знаків, що полягає в наданні правової охорони винятково на території держави, де була здійснена  реєстрація чи використання знаків; 3) принцип надання правової охорони винятково для визначеного переліку товарів і послуг, у відношенні яких проведено  реєстрацію чи у відношенні яких використовувалися знаки.   

Виключення з правил. Виключення з вищезгаданих принципів полягає в наступному. Як відомо, правова охорона надається знакам на основі їхньої реєстрації в  відомстві чи на основі пріоритету у використанні знаків на території

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні