Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби

розстрочення, відстрочення податкових зобов’язань за ініціативою органу державної податкової служби;подання платником податків нової податкової декларації з виправленими показниками;застосування штрафних (фінансових) санкцій;
  1. постанова зі справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 2342 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі — КупАП) органи державної податкової служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з ухиленням від подання декларації про доходи (ст. 1641), порушенням порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (ст. 1666). Всі інші постанови винесені податковими органами розглядаються виключно в судовому порядку. Постанови винесені на підставі статей 1641, 2342 КУпАП платник податків також має право оскаржити безпосередньо до суду (п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП).
  2. податкові роз’яснення, але виключно до суду.  

На практиці доволі часто трапляються випадки, коли платники податків намагаються оскаржити акт перевірки. В зв’язку з цим, автор вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Акт перевірки – це службовий документ, який стверджує фактпроведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання (Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» від 10 серпня 2005 р

№ 327). Тобто сам по собі акт перевірки не має для платників податків ніяких наслідків. Наслідки настають у зв’язку з прийняттям податкового органу відповідного рішення, прийнятого на підставі акта перевірки. Аналогічної думки дотримуються і Вищий адміністративний суд України в постанові від 12 травня 1995 р. № 02-5/451 та президія Вищого адміністративного суду України в постанові від 26 січня 2000 р. № 02-5/35, в яких зазначається, що акти податкових перевірок не можуть бути предметом спору в господарському суді. Ці документи не мають обов’язкового характеру, а викладені в них обставини можуть бути лише підставою для застосування керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів.  

Адміністративне оскарження

Процедура адміністративного оскарження закріплена п. 5. 2 ст. 5 Закону № 2181 та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби [2] (далі – Наказ № 29).

Ключовими моментами процедури адміністративного оскарження є дотримання строків (до того ж як платником податків, так і податковим органом) та порядку оскарження, оскільки наслідком недотримання зазначених положень буде:

 у разі недотримання строків платником податків – узгодження податкового зобов’язання (несвоєчасна оплата якого призведе до виникнення у такого платника податків податкового боргу), передача активів у податкову заставу;

у разі недотримання строків податковим органом – задоволення скарги платника податків, навіть якщо фактично рішення за результатом розгляду скарги прийняте не на користь такого платника;

у разі недотримання процедури оскарження – відмова у розгляді скарги, що призведе знову ж таки до узгодження податкового зобов’язання.

Порядок адміністративного оскарження

Первинна скарга подається до органу державної податкової служби, який прийняв оскаржуване рішення, повторна до вищестоящого податкового органу у разі повного або часткового незадоволення первинної скарги. Слід зазначити, що рішення,

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні