Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби

прийняте за результатом розгляду як первинної, так і повторної скарг може бути менш сприятливим для платника податків, ніж рішення, яке оскаржувалося у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов’язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу.

За загальним правилом відмова в прийнятті скарги (заяви) платника податків забороняється (абзац 3 п. 3 наказу № 29). Зазначене правило стосується навіть тих випадків, коли питання, порушені у скарзі (заяві), одержаній органом державної податкової служби, не належать до повноважень органів державної податкової служби. При виникненні зазначеної ситуації таку скаргу (заяву), податковий орган зобов’язаний протягом п’яти днів переслати за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що письмово повідомити особу, яка подала скаргу (заяву).

На практиці органи державної податкової служби зазначену норму, як правило, ігнорують в принципі як і всі інші органи уповноважені розглядати звернення громадян, для яких зазначене правило також діє на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР. Зазначені дії можуть призвести до пропуску законодавчо встановленого строку для звернення до підвідомчого органу з відповідною заявою (скаргою)

Порушення процедури розгляду звернень громадян (платників податків) може слугувати досить аргументованою причиною для встановлення поважності його пропуску. Незважаючи на те, що зазначена обставина не стосується пп. 15. 4. 1 п. 15. 4 ст. 15 Закону № 2181 до переліку підстав, наявність яких може слугувати причиною для продовження керівником податкового органу (його заступником) граничних строків для подання відповідної заяви (скарги) за письмовим зверненням платника податків.

Слід зазначити, що у разі відмови керівника податкового органу у продовженні строку для подання скарги (заяви), платник податків може звернутися до суду із заявою про зобов’язання вчинити дії щодо прийняття та розгляду скарги у зв’язку з поважністю причин його пропуску. В будь-якому разі платник податків може звернутися до суду із відповідним позовом про визнання недійсним рішення податкового органу чи незаконними дій його посадових осіб.

 Причиною для відмови у розгляді поданої скарги (заяви) по суті є недотримання строків її подання та вимог, встановлених Наказом № 29 для її оформлення, зокрема, незазначення в ній:

  1. прізвища, імені, по батькові, місця проживання фізичної особи – платника податку, а для юридичної особи – платника податку – її найменування, місцезнаходження, а також адреси, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) за скаргою (заявою);
  2. найменування органу державної податкової служби, яким видано податкове повідомлення, рішення або постанова зі справи про адміністративне правопорушення, що оскаржується, її дата і номер; назва податку, збору (обов’язкового платежу) або штрафної (фінансової) санкції та їх сума;
  3. суті порушеного питання, прохання чи вимоги й обґрунтування незгоди платника податків із сумою податкового зобов’язання, визначеною органом державної податкової служби в податковому повідомленні, або незгоди з іншим рішенням органу державної податкової служби;
  4. інформації про подання чи неподання позовної заяви до суду про визнання недійсним податкового повідомлення або рішення органу державної податкової служби, а також про повідомлення чи неповідомлення відповідного органу державної податкової служби про подання повторної скарги (заяви) органу державної податкової служби вищого рівня;
  5. підпису фізичної особи – платника податку, а для юридичної особи – платника
1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні