Профілактика невротичних розладів у дітей

План 

1. Види невротичних розладів.

2. Неврастенія.

3. Невроз нав’язливих станів.

4. Істеричний невроз.

5. Тики.

6. Заїкання.

7. Енурез.

 Неврастенія. Одна із форм неврозу — неврастенія. При неврастенії невпевненість в собі, боязливість паралізують дитину. Вона пасивна і капітулює перед труднощами, не намагаючись їх подолати. Однак батьки не лише примушують її вчитися, але й вимагають від неї високої успішності. І вона виконує завдання при їх допомозі, під їх диктовку, а на уроці мовчить, будучи впевненою, що нічого не знає і тихо повідомляє вчительці про це. Потім приречено бреде додому, повісивши голову, вислуховує звинувачення батьків, покірно йде за ними до письмового столу, годинами сидить за ним, — але все без успіху. Вона не лінується, вона просто не вірить в успіх, не довіряючи своєму розуму і своїм рукам. Природньо, її чекає нова невдача, і вона без опору приймає її закономірність. Завжди і у всьому вона поступається ровесникам і зневірена стоїть в кутку, коли вони грають. Вони їй здаються сильними і розумними

Вона здається без боротьби, не робить спроби захистити себе і, страждаючи, поступається в тому, в чому не хотіла б поступитися.

 Однак пристосування — життєва необхідність для кожної людини. Пристосовується і хворий неврастенією, але по-своєму. Природньо і достойно йому цього не зробити, оскільки в ньому пригнічений його темперамент, а з ним — і його впевненість в собі. Хворий неврастенією пристосовується якраз капітулюючи. Він відмовляється від домагань, він не конкурент. Всім своїм виглядом і поведінкою він ніби говорить: «Я хворий, нікого не чіпаю, заблиште мене в спокої». І його залишають в спокої. Він нічого не вимагає, і від нього нічого не вимагають. Більше того, всі, навіть діти, захищають його. Йому починають у всьому поступатися. На нього не покладають відповідальність, а саме цього він найбільше бажає. Його не критикують і не звинувачують, а оскільки він образливий, ранимий, у нього уражене почуття гідності, то це його абсолютно влаштовує. Як видно, він «непогано влаштувався», згодившись на роль хворого, однак це його не радує. Таке пристосування через капітуляцію — прояв неврозу, його принципова специфічна ознака.

 Як ми говорили, стрижень неврозу — внутрішній конфлікт. Внутрішній конфлікт роздвоює людину, робить її контрастною. Психічна травма призвела до домінування однієї сторони внутрішнього конфлікту («не можу»), але друга, вражена («хочу», «можу»), не зникла. Вона впливає і проявляється, і невротик емоційно і поведінково нестабільний. Контрастність і нестабільність — друга специфічна ознака неврозу (крім істеричного).

 Дитина з неврастенією ніби й відмовилась від домагань і ні на що не претендує, але в душі вона від своїх домагань не відмовилась, і ніколи від них не відмовиться. Домагання, почуття гідності пригнічені, але не зникли. Перемогла тенденція до капітуляції, але вона продовжує прагнути того, від чого відмовилася. В результаті вона відмовляється від реального і раптом, ніби кидаючись з моста в воду, намагається досягнути недосяжного. Вона поступається завідомо слабшому — і раптом із сльозами, у відчаї кидається на сильного. Вона тихоня —

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11