Психічні стани особистості
План
1. Поняття психічного стану
2. Вплив психічного стану людини на її поведінку
Висновок
Література
1. Поняття психічного стану
Психічні стани - психологічна характеристика особистості, що відображає її порівняно тривалі душевні переживання.
Психічний стан має чітко виражену, зазвичай однорідну, психічну модальність.
Крім індивідуальних, бувають групові психічні стани, які вивчає соціальна психологія, як-от: танок Св. Вітта, масовий психоз на рокконцертах і т. ін.
Задоволення чи незадоволення потреб породжує в людині специфічні переживання, які набувають різноманітних форм: емоцій, афектів, настроїв, стресових станів, фрустрацій, власне почуттів (у вузькому розумінні слова) тощо.
Афективний стан та афект
Афективний стан проявляється в постійно наростаючому емоційному напруженні; він є динамічним і яскраво вираженим, завжди має певне завершення. Може закінчитися задоволенням, коли несподівана подія або очікувана неприємна розмова закінчилася щасливо.
За певних обставин сильне напруження може трансформуватися в енергію для виконання певної роботи.
Знаючи цю властивість афективного стану, можна самому скорегувати його в русло погашення, тобто затухання, але для цього потрібно вольове зусилля. Наприклад, якщо відчуваєш, що в тобі від неприємностей, нагромаджених за день, закипає злість, - піди на кухню помий посуд або скопай на дачі грядку. Одна знайома розповідала якось, що коли в неї безпідставно закипає злість на свого чоловіка (без вини - просто він дратує око), то вона змушує себе пригадати приємні події з їхнього життя, і афективний стан у неї минає.
У надзвичайно конфліктній ситуації афективний стан нерідко завершується сильним спалахом - афектом
Афект - це короткочасна, бурхлива, надзвичайно інтенсивна емоційна реакція. Для нього є характерною надзвичайна сила прояву, він захоплює людину повністю. Надзвичайна сила та яскравість афекту поєднуються з короткочасністю його прояву.
Нерідко в стані афекту змінюються звичайні установки особистості. Це відомо юристам, які, встановлюючи вину підсудного, зважають на те, чи був злочин скоєний свідомо, чи в стані афекту.
У стані афекту події, що відбуваються, сприймаються незвичайно («затуманюється» мозок), у зовсім іншому світлі, звичайна поведінка ламається.
За афекту (як і гіпнозу) звужується обсяг свідомості: вона скерована на обмежене коло сприйнятих предметів і уявлень, пов'язаних із переживанням.
Фізіологічною особливістю афекту є звільнення підкорових центрів від стримувального та регулювального впливу кори, що надає яскравості зовнішнім проявам афекту. Важко приховати бурхливе переживання гніву, відчаю, радості, безутішного горя.
До афектів схильні люди з неврівноваженими процесами збудження і гальмування. Проте афекти найчастіше проявляються у людей невихованих, зухвалих, які не звикли контролювати свої почуття.
Морально виховані люди, які мають тривкі навички культурної поведінки в товаристві, уміють гальмувати небажані афекти. Принаймні такими уявляються аристократи середньовіччя, - вибухнути гнівом тоді вважалося моветоном, і таких неврівноважених людей не запрошували до салонів.
Існують афекти, які мають позитивний характер. Наприклад, радість футбольних уболівальників, коли своя команда забиває гол. їх викликають також