Психіка та мозок

Психіка є продуктом діяльності кори більших півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю. Відкриті И. М. Сєченовим і И. П. Павловим і їхніми послідовниками принципи й закони вищої нервової діяльності є науковою основою сучасної психології.

Слід зазначити, що зв'язок психіки й мозку розумілася не завжди правильно. Одне помилкове подання про цей зв'язок одержало назву психофізичного паралелізму, який із часу Рене Декарта дотримувалися майже всі представники так званої емпіричної психології. Відповідно до цього неправильного погляду фізіологічні й психологічні процеси в мозку протікають паралельно один одному, але незалежно одне від іншого; при цьому психіка часто розглядається як епіфеномен, тобто другорядне, побічне явище, паралельне фізіологічним, мозковим явищам.

Інше помилкове розуміння зв'язку психіки й мозку пов'язане з ототожненням психічного й фізіологічного. Зокрема, представники німецького вульгарного матеріалізму (Фохт, Бюхнер і Молешотт), наприклад, уважали думка таким же виділенням мозку, як жовч - печінки. Від подібної помилки застерігав ще Ф. Энгельс, що відзначав, що ми, безсумнівно, «зведемо» коли-небудь експериментальним шляхом мислення до молекулярних і хімічних рухів у мозку, але хіба цим вичерпується сутність мислення?

Щоб правильно розуміти взаємозв'язок психіки й мозку, необхідно мати подання про будову й функції нервової системи людини.

Нервова клітина з її відростками являє собою морфологічну одиницю нервової системи, називану нейроном. Вся нервова система ділиться на центральну й периферичну. До центральної нервової системи ставиться головний і спинний мозок

Від них по всьому тілу розходяться нервові волокна - периферична нервова система. Вона з'єднує мозок з органами почуттів і виконавчих органів - м'язами й залозами. Всі живі організми мають здатність реагувати на фізичні й хімічні зміни в навколишнім середовищі.

У житті стимули зовнішнього середовища (звук, світло, дотик, запах і т. д. ) перетворяться спеціальними чутливими клітинами (рецепторами) у нервові імпульси - серію електричних і хімічних змін у нервовому волокні. Нервові імпульси передаються по чутливих нервових волокнах у спинний і головний мозок. Тут виробляються відповідні командні імпульси, які передаються по моторних нервових волокнах до виконавчих органів, зокрема до м'язів і залоз. Ці виконавчі органи називаються еффекторами. Слід зазначити, що основна функція нервової системи - це інтеграція зовнішнього впливу з відповідною пристосувальною реакцією організму.

Центральна нервова система складається зі спинного й головного мозку, у якому розрізняють сіру речовину, що є скупченням нервових клітин, і біла речовина, що представляє собою пучки нервових волокон, що з'єднує одні клітини їхньої групи з іншими.

У спинному мозку сіра речовина розташована в глибині мозку й має в розрізі форму, що нагадує метелика. У задніх «рогах» спинного мозку розташовані клітини, що одержують імпульси з периферії й передавальні їх у передні «роги» або догори в головний мозок. Передні «роги» складаються з рухових клітин, що одержують імпульси із задніх «рогів» або з центрів і передавальних їх на периферію. Сіра речовина спинного мозку оточено білою речовиною, або так званими стовпами: передніми, бічними й задніми, що складаються з пучків провідних нервових волокон. По передніх стовпах нервове збудження йде від центра до периферії; по заднім - від периферії до центра. Слід зазначити, що в ряді випадків нервовий

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні