Психодіагностика як основа практичної діяльності психолога

ПЛАН

1. СУЧАСНЕ ПОНЯТТЯ ПСИХОДІАГНОСТИКИ

2. ПРОЦЕДУРИ І МЕТОДИ ШКІЛЬНОЇ ПСИХОДІАГНОСТИКИ

3. ОТРИМАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В РОБОТІ ПСИХОДІАГНОСТА І ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ

ЛІТЕРАТУРА 

 

1. СУЧАСНЕ ПОНЯТТЯ ПСИХОДІАГНОСТИКИ

У сучасній психології мета психодіагностики характеризується як фіксація і опис у впорядкованому вигляді психологічних відмінностей між людьми і групами, об'єднаними по яких-небудь ознаках. Прихильники цієї точки зору бачать її як науку про методи класифікації і ранжирування людей по психологічних і психофізіологічних ознаках (K. M. Гуревіч). Згідно іншому підходу психологічна діагностика — це наука про методи і засоби забезпечення практики роботи з людьми оперативною інформацією (Е. А. Клімов). Останніми роками все більше визнання і розповсюдження отримує визначення психодіагностики як постановки психологічного діагнозу (A. A. Бодальов, В. В. Столін), Термін «діагноз» розуміється як розпізнавання будь-якого відхилення від нормального функціонування або розвитку. Поняття психодіагностики розповсюдилося на профілактичне обстеження індивідів і груп. Описову характеристику діагнозу можна дати на прикладі медичного діагнозу.

Діагноз (по-грецьки — розпізнавання) — це висновок про характер і істоту хвороби і її позначення по прийнятій класифікації. Діагноз ставиться шляхом порівняння картини захворювання, виявленої у пацієнта всіма доступними способами, з відомими лікареві симптомами інших захворювань

Таким чином, в медицині діагноста — розділ, вивчаюча і встановлююча ознаки хвороби, а також методи і принципи, на підставі яких дається медичний висновок.

У психології діагностується не хвороба, а психологічна індивідуальність або її окремі характеристики. Очевидно, що для виділення доступних емпіричному дослідженню психологічних ознак необхідно спиратися на відповідні теоретичні уявлення про предмет діагностики. Наприклад, при діагностиці індивідуальних особливостей пам'яті такими ознаками можуть бути швидкість запам'ятовуючи, легкість відтворення і т. д.

За виділенням ознак слідує етап вибору (або конструювання) методів, за допомогою яких ці ознаки можна діагностувати. Вибір методів зазвичай ґрунтується на операціональному описі ознак, що вивчаються. Так, швидкість запам'ятовування виявляється, наприклад, в кількості повторень, необхідних для заучування певного матеріалу.

Психологічний діагноз повинен володіти прогнозуванням. Причому цей показник являтися одним з ведучих.

Таким чином, психологічний діагноз — висновок про стан і властивості випробовуваного на підставі комплексного аналізу окремих показників і характеристик. Як критерії встановлення психологічного діагнозу виступають наступні положення:

1. Психологічний діагноз повинен розкривати специфічні особливості явища, властиві даній людині, впорядковані відповідно до їх питомої ваги в психосоматичному стані обстежуваного.

2. Діагноз повинен не обмежуватися констатацією наявного, а включати і причинно-наслідкові відносини виникнення симптомів і прогнозів.

Психологічний діагноз повинен бути представлений за допомогою пояснюючих понять, що спираються на описовий матеріал, що характеризує поведінку людини в умовах дослідження.

Шкільна психодіагностика виникла відносно недавно і знаходиться ще в стадії становлення.

Предметом шкільної психодіагностики як теоретичної дисципліни виступає розробка принципів методів і процедур ухвали» психологічного діагнозу, а її предметом як експериментально-практичній діяльності є психологічний діагноз. У шкільній психодіагностиці термін «діагноз» уживається в двох значеннях. У широкому сенсі це поглиблений і всесторонній аналіз особи, направлений на виявлення властивих їй якісно-кількісних особливостей, пов'язаний з розкриттям певних причинно-наслідкових зв'язків

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні