Психологічна характеристика мовлення

План

Психологічна характеристика мовлення

Мова та мовлення: спільне й відмінне

Органи мовлення та їх функції

Основні види мовлення

Мислення і мовлення

Механізми мовлення

Стилі мовлення. Жанри мовлення

Науки, що вивчають мовлення

Психологічна характеристика мовлення

Мовлення — спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення по радіо чи телебаченню.

Слово мовлення має три різних значення:

  • а) мовлення як діяльність, мовлення як процес;
  • б) мовлення як продукт мовленнєвої діяльності;
  • в) мовлення як ораторський жанр.

Мовлення в першому, процесуальному, значенні має синоніми: мовленнєва діяльність, мовленнєвий акт. Спілкування, контакт між людьми, обмін думками і почуттями, інформацією здійснюється не тільки через мовлення, але й за допомогою немовних знаків, які вивчає семіотика (міміка, жести, дотик). Мовлення ж — вербальне спілкування за допомогою мовних знакових одиниць: слів, синтаксичних конструкцій, тексту, інтонацій, часто за підтримки невербальних засобів.

У межах такого терміна «мовлення» досліджуються:

  • а) фізіологічні основи мовлення, мовленнєвої діяльності;
  • б) механізми мовлення за його видами: механізм говоріння (усне мовлення), механізм аудіювання (сприйняття і розуміння усного мовлення) і т. д. ;
  • в) кодові переходи;
  • г) взаємозв'язок мислення й мовлення;
  • ґ) реалізація функцій мови в мовленні;
  • д) взаємодія мов у мовленнєвій діяльності білінгва;
  • е) процес оволодіння мовленням у дитини і надалі;
  • є) формування «мовного чуття» (інтуіції) на різних вікових етапах тощо.

Друге значення терміна «мовлення» — «мовлення як результат» - має синонім «текст», який може бути не тільки письмовим, а й усним. У теорії мовлення текст визначається як мовна тканина твору – результат творчого процесу, його породження. Приклади використання терміна «мовлення» у такому значенні: мовлення діалектне, ритмічне мовлення, мовлення наукове, пряме й непряме мовлення та ін

У межах цього значення досліджуються:

  • а) структура тексту, його компоненти, зв'язки;
  • б) стилі мовлення;
  • в) мовленнєві жанри;
  • г) використання мовних засобів (лексичних, граматичних) у тексті;
  • ґ) використання стилістичних фігур, тропів, фразеології і т. п. ;
  • д) мовна норма та її порушення (помилки) тощо;
  • е) засоби усної виразності тексту;
  • є) засоби довготривалого зберігання записів усного й письмового мовлення та ін.

Третє значення терміна «мовлення» — мовлення як ораторський жанр чи як монолог у художньому творі (інформаційне, полемічне, патетичне тощо мовлення).

 

Мова та мовлення: спільне й відмінне

У мовленні реалізуються всі багатства мови, всі її виражальні можливості. Водночас мова збагачується через мовлення. Наведемо приклади: 1. Мова – знакова система; знаки – це слова, звуки, морфеми, словосполучення, фразеологічні одиниці тощо. Під системою розуміються рівні мови, її внутрішні зв'язки, взаємодії, правила мови, парадигми, моделі. Мовлення – це саме спілкування, вираження думки, це вербальне, мовне спілкування, самовираження. 2. Мова – потенційна система знаків. Мовлення – це дія та її продукт, це

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні