Психологічна структура особистості
Кожна із названих форм групових злочинів та групової злочинної діяльності має не тільки правовий, але й відповідний психологічний зміст. З позицій психології, злочинна група — це антисуспільне неформальне об'єднання двох або більше осіб для спільного вчинення злочинів, що є єдиним, особливим суб'єктом даного виду людської діяльності. Саме спільність вчинення злочинів певного виду (корисливих, корисливо-насильницьких, насильницьких) — головне, заради чого існує злочинна група.
У цьому визначенні наявні такі кваліфікаційні ознаки:
1) мала неформальна група, тобто нечисленна за складом спільність людей, стосунки у якій нормативно, офіційно не регулюються, підтримується безпосередній особистий контакт між учасниками;
2) об'єднання учасників відбувається завдяки спільній злочинній діяльності;
3) взаємодія учасників групи певним чином організована (від ситуативних груп, де групові структури ледве визначені, до організованих, де існують функціональні і психологічні взаємозв'язки);
4) група є єдиним особливим суб'єктом злочинної діяльності, тобто кожен учасник надає свій внесок відповідно до розподілу ролей — з одного боку, до кожного пред'являються певні вимоги — з іншого. Такі вимоги можна умовно поділити на загальні й часткові. Загальними є вимоги здійснювати протизаконні дії, беззастережно дотримуватись звичаїв та норм, що склалися в групі, та внутрігрупової субординації; частковими — обачливість у поведінці, здібності та досвід вчинення злочинів, наявність певних особистісних властивостей (рішучість, сміливість, відсутність жалю до потерпілих та ін. )
У практичній діяльності працівники правоохоронних органів при аналізі групових злочинів повинні враховувати такі чинники:
1
а) неможливість вчинити злочин самому чи складність діяти інакше;
б) спільність сформованих антисуспільних (злочинних) інтересів учасників групи;
в) особисті неформальні зв'язки і стосунки учасників у минулому та 'їх характер;
г) прийняті у групі загальні норми поведінки, що визначають її орієнтацію на порушення закону та групову злочинну діяльність;
д) можливість впливу осіб, що мають злочинний досвід (раніше засуджених, визнаних особливо небезпечними рецидивістами, адмінпіднаглядних та ін. ), які часто виступають ініціаторами створення злочинних груп.
2. Рівень (ступінь) організованості злочинної групи — згуртованість, сталість, термін існування, тривалість і характер вчинення злочинів, їх спрямованість.
3. Кількість та склад учасників (неповнолітні, дорослі, змішаний склад і хто переважає, наявність досвідчених злочинців та їх роль у групі, ставлення до вживання спиртного чи наркотиків, азартних ігор тощо).
4. Розподіл ролей і становище в групі окремих учасників — функції при здійсненні конкретних злочинів, ступінь авторитетності, сильні та слабкі сторони, наявність злочинних умінь та навичок.
5. Стосунки в злочинній групі — рівень дисципліни, яким чином і