Психологічні причини свідомого порушення виконавцями вимог безпеки

Психологічні  причини  свідомого  порушення  виконавцями  вимог  безпеки

 

Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм і психіку.

Психіка – це властивість нервової системи. Люди мають центральну і вегетативну нервову систему. Центральна нервова система керує відносинами людини із зовнішнім світом. Вона включає спинний мозок, великі півкулі головного мозку, які пов’язані з проміжним мозком, середній мозок, задній мозок, довгастий мозок, мозочок. Вегетативна нервова система керує діяльністю внутрішніх органів.

Розвиток психіки – це результат еволюції нервової системи під впливом навколишнього середовища.

Психічні процеси – це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад відчуття, сприйняття, пам’ять і мислення, емоції, воля тощо).

Психічні стани  відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості – сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Аналіз статистичних даних та висновки експертів в галузі безпеки життєдіяльності дозволяють стверджувати, що від 60 до 90 % травм у побуті та на виробництві відбуваються з вини потерпілих.

Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень?

Причинами можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

Людині притаманні такі види поведінки: інстинкт, навички, свідома поведінка. Розрізняють свідомість конкретної людини (знання про світ) і її самосвідомість (знання про саму себе)

Індивідуальна свідомість спрямовується як на зовнішній, так і на внутрішній світ. Такі показники свідомості, як самопізнання, самоконтроль і самовдосконалення, є вершиною розвитку особистості. Інстинкти і навички можуть певним чином впливати і на свідому поведінку, але остання, безперечно, може керувати і навичками і гальмувати інстинкти. Отже, поведінка, дії, вчинки людини є похідними від її психіки.

У кожній людині виокремлюють три функціональні частини: мотиваційну, орієнтовну та виконавчу. Порушення в будь-якій з цих частин тягне за собою зрушення в дії в цілому. Таким чином у психологічній кваліфікації причин виникнення небезпечних ситуацій та нещасних випадків можна визначити три класи:

  1. Порушення мотиваційної частини дій (проявляється в небажанні виконувати визначені дії). Порушення може бути відносно постійним (людина недооцінює небезпеку) та тимчасовим.
  2. Порушення орієнтованої частини дій (проявляється в незнанні правил безпеки).
  3. Порушення виконавчої частини (проявляється в невиконанні правил безпеки внаслідок невідповідності психічних та фізичних можливостей людини).

Особиста безпека заснована головним чином на трьох важливих фундаментальних принципах: знанні, спостережливості та обережності. Наші знання не обов'язково базуються виключно на власному досвіді - в основі майже всіх сучасних знань лежить досвід минулих поколінь людей. Цей досвід треба вивчати, бо більшість ситуацій мають типовий характер.

Спостереження - це активний, свідомий процес, який може передати нашій свідомості істину, детальну картину навколишнього світу. Цим процесом необхідно навчитися керувати, з часом зробити його своєю звичкою, невід'ємною частиною світогляду. Обидві ці якості - знання та спостережливість -

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні