Психологічні і психотерапевтичні моделі комунікації

сам термін "групова психотерапія" вперше запровадив Дж Морено.

Отже, психотерапія базується на позитивному впливові групи, який має певний лікувальний ефект.

Виокремлюють такі типи групової психотерапії: психодра-ма, групи тренінгу, групи зустрічей, гештальтгрупи, групи тілесної терапії, групи терапії мистецтвом, групи тренінгу умінь тощо [38, 39].

Суть психодрами, яку у двадцятих роках створив вже згадуваний Дж. Морено (СІЛА), полягає в тому, що індивід разом з групою розігрує свої конфлікти, а не розповідає про них.

Результатом такої рольової гри та імпровізації є вироблення моделей поведінки, які можуть бути реалізовані в реальному житті.

Після закінчення психодрами її учасники аналізують особливості поведінки кожного з "авторів" з метою розширення "репертуару ролей" людини.

Позаяк ми всі постійно граємо певні ролі у своєму житті (дитини, батька чи матері тощо), комунікативна модель психодрами дозволяє людині краще розкритися, сприяє розвитку імпровізаційних, творчих засад в її поведінці. Це зробити не так просто. Саме тому перед психодрамою необхідно провести розминку, оскільки на початку рольової гри майбутні зірки Великого Театру Життя мають чимало комплексів, неабияк загальмовані й "заморожені". Подібні принципи реалізовані і в концепціях інших типів групової психотерапії, які дозволяють індивідам краще розкритися в міжособистісних взаємовідносинах. Як наслідок — людина стає більш комунікативно чутливою, що є надзвичайно важливим для лідерів, їхніх прес-секретарів та інших осіб, уповноважених на спілкування з мас-медіа, а через них — і з громадськістю в цілому.


Список використаної літератури:

  1. Тимофеев Т. Виклики XXI століття — дебати про альтернативи // Політична думка. — 1999. — № 4.
  2. Удовик С. Л. Глобализация: семиотические подходы. — Μ. , 2002.
  3. Урсул. Информация. Методологические аспекты. — М. , 1971.
  4. Уткин А. И. Глобализация: процесс осмысления. — М. , 2001.
  5. Фрейд 3. , Буллит У. Томас Вудро Вильсон. — М, 1992.
  6. Фрейд 3. По ту сторону принципа удовольствия. — М. , 1992.
  7. Харше Р. Глобализация и процесс изменения границ в международных отношениях // Восток — Запад. Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений. — М
    , 2002.
  8. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. — М. , 1993.
  9. Ціеак В. Трансформація преси в Україні та Польщі в контексті суспільних змін (1989-1999). — К, 2000.

10. Шиллер Г. Манипуляторы сознанием. — М. , 1980.

11.  Эко У. Отсутствующая структура Введение в семиологию. — СПб. , 1998.

12.  Юнг К. Г. Психология безсознательного. — М. , 1994.

13.  Юнг К. Г. Архетип и символ. — М. , 1991.

14.  Юнг К. Г. Структура психики и процесс индивидуализации. — М. , 1996.

15.  Якобсон Р. Лингвистика и поэтика // Структурализм: "за" и "против". — М. , 1975.

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні